Оборотний капітал та поточні фінансові потреби підприємства

Активи підприємства поділяються на основні (фіксовані, постійні — земля, будинки, споруди, устаткування, нематеріальні активи та ін. основні засоби і вкладення) і оборотні (поточні, тобто всі інші активи балансу). Основні активи важкореалізовані в тому розумінні, що можуть знадобитися значний час, чималі турботи і навіть додаткові витрати для реалізації цих активів у разі потреби. У свою чергу, оборотні активи поділяються, у залежності від здатності більш-менш легко конвертуватися у гроші, на повільнореалізовані (запаси готової продукції, сировини і матеріалів), швидкореалізовані (дебіторська заборгованість, засоби на депозитах) і найбільш ліквідні (кошти і короткострокові ринкові цінні папери). Далі, основні активи і та частина оборотних активів, що знаходиться протягом досить тривалого періоду на незмінному рівні, не залежачи від сезонних та інших коливань, у сумі складають стабільні активи. Інші ж активи можуть бути названі нестабільними.

Пасиви підрозділяються на власні і позикові. Власні засоби і довгострокові кредити і позики поєднуються в постійні пасиви, короткострокові кредити і позики, кредиторська заборгованість і та частина довгострокових кредитів і позик, термін погашення якої настає в даному періоді, складають у сумі короткострокові (поточні) пасиви.

Тісно взаємозалежні і взаємообумовлені завдання комплексного оперативного керування поточними активами і поточними пасивами підприємства зводяться до:

1) перетворення поточних фінансових потреб підприємства у від’ємні значення;

2) прискорення оборотності оборотних коштів підприємства;

3) вибору найбільш придатного для підприємства типу політики комплексного оперативного керування поточними активами і поточними пасивами, керування «працюючим капіталом».

У процесі експлуатації інвестицій, тобто в поточній господарській діяльності підприємство випробує короткострокові потреби в коштах: необхідно закуповувати сировину, оплачувати паливо, формувати запаси, надавати відстрочки платежу покупцям і т.д.

Різниця між поточними активами і поточними пасивами являє собою чистий оборотний капітал підприємства. Його ще називають працюючим робочим капіталом, а в традиційній термінології — власними оборотними коштами. Помітимо, що чистий оборотний капітал можна з однаковим успіхом підраховувати по балансу двома способами: «знизу» і «зверху». Виконуючи ці операції, визначаємо величину оборотних активів підприємства, що формуються за рахунок власних коштів і довгострокових запозичень (рис.5.1).

Частину ж оборотних активів, що залишилася, якщо вона не покрита коштами, треба фінансувати в борг – кредиторською заборгованістю. Не вистачає кредиторської заборгованості — доводиться брати короткостроковий кредит.

Ми підходимо, таким чином, до поняття поточних фінансових потреб.

ПОТОЧНІ ФІНАНСОВІ ПОТРЕБИ – це:

• різниця між поточними активами (без коштів) і кредиторською заборгованістю;

• різниця між засобами, іммобілізованими в запасах сировини, готової продукції, а також у дебіторській заборгованості, і сумою кредиторської заборгованості;

• не покрита ні власними засобами, ні довгостроковими кредитами, ні кредиторською заборгованістю частина чистих оборотних активів;

• потреба в короткостроковому кредиті.

Циркуляційна природа поточних активів має ключове значення в керуванні оборотним капіталом. Поточні активи розрізняються за ступенем ліквідності, тобто за їхньою здатністю трансформуватися в кошти, що володіють абсолютною ліквідністю. Грошові еквіваленти найбільш близькі за ступенем ліквідності до коштів. Ліквідність дебіторської заборгованості вже може відчутно варіювати. Найменш ліквідні матеріально-виробничі запаси; з них готова продукція більш ліквідна, ніж сировина і матеріали.