Складові частини і процес стратегічного управління підприємством

6.Можливість встановлення системи стимулювання для розвитку гнучкості та пристосованості організації та окремих її підсистем до змін.

7.Забезпечення динамічності змін через прискорення прак¬тичних дій щодо реалізації стратегічних планів на основі відповідної системи регулювання, контролю та аналізу.

8.Створення виробничого потенціалу та системи зовніш¬ніх зв'язків, що є сприйнятливими до змін і дають мож¬ливість досягти майбутніх цілей.

9.Реалізація зазначених принципів дає змогу побудувати обгрунтовану послідовність дій щодо реалізації концеп¬ції та формування системи стратегічного управління.Вітчизняним організаціям останні кілька років критичну си¬туацію створюють динаміка ринку, що важко прогнозується, без¬ліч нових директивних рішень і законодавчих актів, танучі вну¬трішні ресурси і зростання агресивності зовнішнього середови¬ща, особливо у фінансовій сфері. В цих умовах велике значення відводиться вдалому застосовуванню в практику підприємств Ідей і технологій стратегічного управління розвитком.

Для досягнення успіху необхідне не тільки знання теорети¬чних засад стратегічного управління. Закордонні конкуренти використовують ті ж самі фундаментальні методи і підходи, що й українські керівники, але, навідміну від українських, до¬сягають більших успіхів за рахунок ретельності, дисципліно¬ваності, з якою вони розробляють і реалізують стратегії.

Перевагами стратегічного мислення, що має першорядне значення, і усвідомленого стратегічного управління (протиле¬жність вільної імпровізації, інтуїції або бездіяльності) є:

1)забезпечення спрямованості всієї організації на ключо¬вий аспект стратегії: «що ми намагаємося робити і чого домагаємося?»;

2)необхідність менеджерів більш чітко реагувати на зміни, що з'являються, нові можливості і загрозливі тенденції;

3)можливість для менеджерів оцінювати альтернативні ва¬ріанти капітальних вкладень і розширення персоналу, тобто розумно перенести ресурси в стратегічно обґрун¬товані і високоефективні проекти;

4)можливість об'єднати рішення керівників усіх рівнів управління, пов'язаних зі стратегією;

5)створення середовища, що сприяє активному керівницт¬ву і протидіє тенденціям, які можуть привести лише до пасивного реагування на зміну ситуації.

П'ята перевага, що полягає в заохоченні активного управ¬ління, а не в простому реагуванні на зовнішні чинники, приво¬дить до того, що новаторські стратегії можуть стати ключем до поліпшення результатів діяльності компанії в довгостроко¬вому плані. З історії бізнесу відомо, що високих результатів домагалися звичайно компанії Ініціативніші, а не ті, які прос¬то реагували на умови, що змінилися, або захищалися. Дося¬гаючи успіху, компанії роблять стратегічні наступи для забез¬печення своєї конкурентної переваги, а потім використовують свою частку ринку, щоб досягти фінансових успіхів.

Щоб визначити стратегію, необхідно вивчити внутрішній стан фірми і зовнішні чинники. Тільки чітко уявляючи поло¬ження своєї компанії на ринку, враховуючи його особливості, менеджер може краще визначити стратегію, що сприятиме до¬сягненню намічених цілей і фінансових результатів. Чому? То¬му що неправильна оцінка ситуації підвищує ризик невірної розробки стратегічних дій.

Стратегія компанії, як правило, складається з:

1) продуманих цілеспрямованих дій;

2) реакції на непередбачений розвиток подій і на конкурен¬тну боротьбу, що посилюється.

Обставини постійно змінюються, будь то важливе відкрит¬тя в області технології, успішне забезпечення конкурентом ри¬нку новим товаром, нова державна регламентація і політика, розширення інтересів покупців у тій чи іншій галузі тощо. Завжди залишається певна міра невпевненості у майбутньому, і менеджер не може передбачити всі стратегічні дії заздалегідь і слідувати цим наміченим маршрутом, не вносячи змін.