Управління активами

3.Технологічна підготовка матеріалів до в-ва – технологічний запас утворюється в тому випадку, якщо до початку в-ва потрібна попередня обробка матеріалу, визначається на основі нормативів часу для даних операцій Нт

4.Перебування матеріалів на складі – поточний запас, який задовільняє поточну потребу в-ва, забезпечує ритмічну роботу між поставщиками. Визначається множенням середньодобової норми потреби в матеріалах на плановий інтервал між двома поставками Нпот

5.Резерв на випадок перебоїв у забезпеченні і збільшенні випуску продукції (строковий або гарантійний запас). Характеризує відносну постійну величину і відновлюється після наступної норми матеріалів. Норматив страхового запасу визначається по інтервалу відставання поставок або фактичних даних про поступлення матеріалів Нс

Ндн = Нтр + Нп + Нт + Нпот + Нс

Норматив виробничих запасів в натуральному виразі по кожному виду матеріальних ресурсів визначається

Ннат = Ндн ∙ Мдн

Мдн – одноденний розхід в натуральному виразі

Норматив у вартісному виразі або норматив власних обігових коштів на сировину, матеріали визначається

Нст = Нд ∙ См = Ндн ∙ Мдн ∙ Ц

Головна мета менеджменту товарно-матерiальних запасiв ­визначення i пiдтримання їх на рівні, який завжди може забезпечити виконання замовлень клiєнтiв. Однак слiд пам'ятати, що у запасах зв’язуються кошти фiрми. Вартiсть утримання запасiв – це втрачені можливостi для iнвестицiй.

Ідеальний варіант щодо розміру товарно-матеріальних запасів – це їх постійне поповнення у розмірі щоденної виробничої потреби. Але така ситуація є досить рідкою на вітчизняних підприємствах. І отже потрібно вирішувати питання: “Коли і наскільки слiд збiльшувати рiвень запасiв?”

Вирішуючи це питання слід враховувати, що створення запасів пов’язано:

по-перше, з витратами на організацію збереження, а також з втратою матеріалів через їх псування і т.п.;

по-друге, з втраченою вигодою від неучасті в альтернативних проектах.

Отже, запаси слiд збiльшувати тодi, коли користь вiд цього перевищує вартiсть утримання додаткових запасiв.

Приклад:

Припустимо, що компанiя змогла б отримати 10000 грн. за рахунок збiльшення замовлень на товар, при цьому її середнiй запас зростає з 450тис. грн. до 600тис. грн. Якщо фiрма має можливiсть заробляти 16%,вкладаючи свої грошi, то чи буде прийнятою пропозицiя пiдвищити рiвень запасiв?

Розв’язок:Порiвняємо додатковий прибуток 10000 грн. з прибутком, який мала б фiрма вiд iнвестування грошей, що будуть додатково вкладенi у запаси (150000 грн.). Оскiльки вартiсть утримання додаткового запасу, у сумi 24000 грн. (0,16 х 150000 грн. = 24000), перевищує економiю 10000 грн., робимо висновок, що пiдвищення рiвня запасiв не вигiдно. У випадку передбаченого пiдвищення фiрма матиме збитки у сумi 14000 грн. (24000 грн. – 10000 грн.).

Менеджери підприємств повинні постійно визначати оптимальний об’єм фінансових ресурсів, що вкладаються у виробничі запаси, щоб мінімізувати загальні витрати.