Управління активами

До зовнішніх факторів можна віднести галузеву приналежність підприємства, сферу його діяльності, масштаби підприємства, умови взаємодії з постачальниками предметів праці і покупцями продукції, а також економічну ситуацію в країні.

До внутрішніх факторів відносять вид і технологію виробництва продукції, методи оцінки товарно- матеріальних запасів, методи фінансування поточних активів, а також діючу систему ціноутворення на продукцію підприємства та інш.

Як відомо тривалість обороту оборотного капіталу розраховують за формулою:

То = (ПА х 365) : ЧВ, де (11.1)

ПА – середній рівень поточних активів;

ЧВ – чиста виручка підприємства.

Методи оцінки поточних активів мають досить значний вплив на величину тривалості обороту оборотного капіталу. При застосуванні методу ЛІФО (тобто оцінці величини залишків оборотних засобів виходячи з собівартості матеріалів, закуплених першими), тривалість обороту буде меншою, ніж при використанні методу ФІФО, тобто, оцінці матеріальних запасів виходячи з цін останніх закупок. Фінансовий менеджер повинен в залежності від обраної стратегії управління активами самостійно визначати, який з вищезгаданих методів краще підходить до конкретної ситуації.

Оскільки процес постачання має істотний вплив на фінансові показники підприємства, фінансові служби постійно контролюють його, затверджуючи кошторис на закупівлі, сумісно с бухгалтерією здійснює своєчасне перерахування коштів на відповідні рахунки постачальників. Головним завданням фінансового менеджера на цьому етапі є оптимізація кредиторської заборгованості фірми.

Однією з основних складових оборотного капiталу є виробничi запаси пiдприємства, до яких вiдноситься сировина i матерiали, незавершене виробництво, готова продукцiя та iншi запаси.

Завдання фiнансового менеджера – виявити результати наявностi того чи iншого обсягу запасiв i витрати, пов'язанi з їх зберiганням, i пiдвести розумний баланс.

Виробничий процес характеризується рядом параметрів, наприклад, типом виробництва, видом продукції, особливостями технології, тривалістю виробничого циклу та інш., які суттєво впливають на розмір залучених у виробництво засобів і повинні постійно аналізуватися і контролюватися фінансовими менеджерами з ціллю підвищення ефективності їх використання.

Ефективність збутової діяльності у значній мірі залежить від вибору каналів розподілу товарів, тобто шляхів їх просування до споживача а також від його платоспроможності.Дебiторська заборгованiсть – важливий компонент оборотного капiталу. Коли одне підприємство продає товари iншому пiдприємству або органiзацiї, це зовсiм не значить, що товари будуть оплаченi негайно. Неоплачені рахунки за поставлену продукцiю (або рахунки до отримання) i складають велику частину дебiторської заборгованостi. Специфiчний елемент дебiторської заборгованостi – векселi до отримання, що є по сутi цiнними паперами (комерцiйнi цiннi папери).

Задача фінансового менеджера на цьому етапі полягає в оптимізації дебіторської заборгованості клієнтів, а також у впровадженні гнучкої цінової політики для збільшення обсягу продаж. Одним iз завдань фiнансового менеджера по управлiнню дебіторською заборгованiстю є визначення мiри ризику неплатоспроможностi покупцiв, розрахунок прогнозного значення резерву по сумнiвних боргах, а також надання рекомендацiй по роботi iз фактично або потенцiйно неплатоспроможними покупцями.

На четвертому етапі грошового обігу головна задача фінансового менеджменту полягає в ефективному розподілі прибутку, своєчасних розрахунках з бюджетом, впровадженню грамотної інвестиційної та дивідендної політики.

Таким чином, управління оборотним капіталом є однією з найважливіших сфер управління фінансами.