Проблеми інтеграції України в систему світогосподарських зв’язків
Реальне прагнення до інтеграції в світовий економічний простір виявляється в деяких тенденціях зовнішньої торгівлі, де спостерігається певне зменшення нерівномірності розвитку країн СНД.
Порівняння обсягів зовнішньої торгівлі СНД і ЄС на душу населення свідчить, що останні перевищують приблизно в 13 (експорт) - 17 (імпорт) разів. Таким чином, рівень відкритості економічного простору ЄС приблизно в 3-4 рази вищий, ніж економічного простору СНД. Крім того, слід пам'ятати, що в країнах СНД ефективність виробництва і якість продукції, що випускається, істотно нижчі, ніж у країнах ЄС, через що вона здебільшого не конкурентоздатна на світовому і внутрішніх ринках країн СНД.
Треба відзначити також, що країни СНД порівняно з країнами ЄС мають значно вищий рівень концентрації виробництва, слабші зв'язки зі світовим ринком, структурну диспропорційність, високий рівень мілітаризації. Ці особливості національних господарств країн СНД реально перешкоджають їх подальшому розвитку під впливом класичних ринкових регулювальників.
Географічна структура зовнішньої торгівлі країн СНД зумовлює різні геополітичні інтереси, властиві кожній окремій країні і регіону світу (табл. 4 і 5).
Водночас інтеграції і формуванню загального економічного простору в рамках країн СНД об'єктивно сприяє історично обумовлений взаємозв'язок національних економік у рамках колишнього СРСР. Тому серед основних переваг, здатних забезпечити єдиний системний підхід до відтворювальних процесів у межах СНД, можна виділити передусім такі:
• значна потенційна ємність об'єднаного ринку в умовах зниження і подальшої ліквідації тарифного і нетарифного регулювання, що сприятиме зростанню попиту на вироблену продукцію;
• можливість максимального використання ресурсного, виробничого і науково-технічного потенціалів кожної держави;
• зростання обсягів експорту, що дасть змогу мінімізувати витрати на виробництво і транспортування;
• тісна взаємообумовленість політичного, економічного, соціального і культурного розвитку населення.
На наш погляд, створення передумов для подолання наслідків глибокої соціально-економічної кризи в країнах СНД неможливе без проведення ними узгодженої структурної політики, спрямованої на забезпечення регулювання економічною спеціалізацією. Втім, при узгодженні напрямів і форм економічної інтеграції виникає досить серйозна проблема: чи спроможні ці країни певною мірою поступитися своїм суверенітетом.
ПРОЦЕС ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ В ЄС
Торгові можливості і труднощі, що існують між Україною і ЄС, полягають у невідповідності до вимог Угоди про партнерство і співробітництво, яка парафована 23 березня 1994 р. обома сторонами. Угода набрала чинності з 1 березня 1998 р. У період до вступу в силу даної угоди існувала тільки Тимчасова угода про торгівлю з питань, пов'язаних із торгівлею, в тому виді, в якому вона була прийнята Радою міністрів ЄС 4 грудня 1995 р. Ця тимчасова угода набрала сили в частині, що стосується питань торгівлі.
Елементи тимчасової угоди. Відповідно до угоди про торгівлю між ЄС і Україною введено в дію такі положення:
- режим найбільшого сприяння між сторонами - учасницями договору, як це визначено в ст. 1 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Проте до 31 грудня 1998 p., або з моменту приєднання України до COT вона має право користуватися режимом, більш сприятливим у торгівлі з країнами СНД, ніж це передбачено угодою між Україною і ЄС;
- товари, що імпортуються з іншої країни за домовленістю, розглядаються як національні товари щодо застосування усіх видів внутрішніх податків;
- застосовуються умови договору деяких статей ГАТТ щодо товарів з інших країн, із якими є домовленість: