Сучасна система контролю. Лідерство і управління
Співвідношення управління боргами є третьою категорією фінансових співвідношень, які визначають, чи має під¬приємство нахил брати в борг для фінансування інвестицій та чи може підприємство виконати свої довгострокові зобов'я¬зання. Чим більше підприємство бере в борг (щоб фінансу¬вати свої потреби), тим більше вона повинна виплатити, повертаючи суму боргу і процент. Якщо борги зростають, зростає і ризик, що організація не буде спроможна розпла¬титись з боргами і стане банкрутом. Таким чином, одним з найважливіших співвідношень є боргове співвідношення, яке визначає процент засобів, профінансованих за рахунок боргів. Чим вище процент, тим більше засобів оплачено кредито¬рами, а не власниками.
Співвідношення прибутковості — це четверта категорія фінансових співвідношень, яка допомагає вимірювати спроможність менеджмента контролювати витрати та зароб¬ляти прибуток, використовуючи ресурси організації. Трьома найбільш поширеними співвідношеннями прибутковості є 1) при¬буток на продаж; 2) прибуток на інвестиції та 3) прибуток на капітал.
Прибуток на продаж показує частину кожної гривні (долару) доходу (продажі), яка залишається після відрахування всіх витрат. Прибуток на інвестиції (називається ще прибут¬ком на засоби) вимірює загальну ефективність менеджменту в отриманні прибутку за рахунок всіх засобів підприємства (всіх інвестицій в засоби). Прибуток на капітал вимірює ефектив¬ність менеджменту з точки зору заробленого прибутку на інвестиції акціонерів. Прибуток на капітал базується на всіх засобах. Високий прибуток на капітал розглядається як індикатор доброго менеджменту, поки організація не має великого боргу. Низький прибуток на капітал свідчить про неефективне управління, але також означає низьке фінансу¬вання і невеликий борг.
Контроль якості включає аналіз дотримання вимог стандартів, технічних умов і технічних інструкцій при вироб¬ництві і реалізації продукції.
Контролю підлягає технічний рівень вироблюваної продук¬ції, якість товарно-матеріальних цінностей, які купуються господарством, стан і експлуатація контрольно-вимірювальної апаратури і обладнання, якість ремонту техніки, виконання усіх технологічних операцій, пов'язаних з виробництвом продукції чи наданням послуг.
Вибір конкретних показників контролю залежить від цілі контролю, особливостей контрольованого об'єкта.
В підприємствах, що мають оперативну диспетчерську службу, контрольні показники окремих видів продукції часто відображаються на "Екрані якості".
З метою кількісної оцінки якості праці та її стимулювання може проводитися контроль якості виконуваних робіт; на основі стандартів (оціночних карт якості) підприємства. Оцінка якості робіт, а також виконання покладених обов'язків проводиться окремо по кожному працівнику, робиться відповідний запис в облікових документах поряд із відміткою об'єму виконаної роботи (чи відпрацьованого часу) і засвідчується підписом керівника чи спеціаліста, який прийняв роботу.
Оцінка роботи керівників і спеціалістів середньої ланки здійснюється бюро економічного аналізу щомісячно по наданню головних спеціалістів. Оцінка якості роботи голов¬них спеціалістів і заступників керівника підприємства здійснює дирекція за матеріалами бюро економічного аналізу.При цьому враховується також думка певних підрозділів вищестоящої організації.
Контроль затрат товарно-матеріальних засобів має велике значення, оскільки, з одного боку, такий контроль може досить швидко виявити відхилення і дає можливість прийняти необхідні коректуючі дії; з другого боку — він дозволяє врахувати ці зміни в планових розрахунках, що відносяться до затрат, і, при необхідності, здійснювати нові коректуючі заходи.
Позиція менеджера залежить від характеру причинно-наслідкових зв'язків між виходом продукції і затратами. На практиці можна зустрітись з однією із восьми ситуацій: 1) продукція зростає, а затрати знижуються; 2) продукція зростає швидше, ніж затрати; 3) виробництво продукції залишається без змін і в той же час затрати знижуються; 4) продукція зростає при незмінних затратах; 5) продукція зростає і пропорційно зростають затрати; 6) виробництво продукції знижується більш повільними темпами, ніж затрати; 7) приб¬лизно однаковими темпами знижується виробництво продук¬ції і затрати; 8) продукція знижується, а затрати зростають.
Мабуть, остання ситуація є найбільш загрозливою для підприємства, а тому вимагає пильної увага менеджера. Тут не досить обмежитись констатацією самого факту відставання із виробництвом продукції. Потрібна додаткова інформація і поглиблений аналіз причин, що зумовили, з одного боку, падіння виробництва (несприятливі погодні умови, нестача добрив, гербіцидів, кормів і ін.), а з другого — перевищення витрат порівняно до встановлених норм чи стандартів (перевитрати паливно-мастильних матеріалів, електроенергії, перевищення проти плану цін на ці та інші матеріали, падіння продуктивності праці і ін.).