Теоретико-методологічні аспекти теорії ухвалення рішень у контексті соціальної кібернетики

Наступним постулатом соціальної кібернетики є те, що кожне рішення як форма прояву ролі суб'єкта управління стосовно об'єкта передбачає оптимальний вибір із деякої множини можливих варіантів такого впливу на діяльність об'єкта. Цей вибір більш ніж інші відповідає конкретним обставинам і цілям функціонування системи на цьому етапі її існування. Причому конкретний етап діяльності органів соціального управління і їхні цілі визначаються усією множиною внутрішніх і зовнішніх умов функціонування.

Відповідно до положення теорії ймовірності при прийнятті рішення обов'язково слід враховувати можливі сторонні впливи випадкових (стихійних, соціогенних і техногенних) факторів. Вони можуть розглядатися як загрози управлінню соціальними системами. У зв'язку з цим управлінські рішення виділяються не лише у вигляді програми мобілізації внутрішніх ресурсів, а й у вигляді основи для регулювання діяльності щодо досягнення зовнішніх організаційних цілей.З погляду праксеології управлінське рішення як розумовий і правовий акт містить вибір раціонального, доцільного курсу діяльності у конкретній ситуації. Воно може бути об'єктивно виражене в усній, письмовій чи іншій формі, яка і фіксує управлінську інформацію.

Інформація, сформована в рішеннях, може бути збережена за допомогою запису на магнітному носієві даних, у тому числі з використанням графічного зображення у цифровій формі, математичних чи логічних формул, зокрема й у пам'яті ЕОМ тощо (як комп'ютерна інформація).

З погляду організаційно-правового аспекту, для того щоб управлінське рішення перетворилося на юридичний акт управління певного органу чи посадової особи, воно мусить бути втілене у встановлену нормативно-правову форму. Тобто попередньо формалізуватися в усних чи письмових юридичних актах уповноваженого суб'єкта управління, на основі яких розгортається практична діяльність учасників управлінських відносин.

З точки зору адміністративно-правового аспекту конкретне управлінське рішення може бути реалізоване як шляхом видання актів органів державного управління, так і за допомогою інших форм соціальної управлінської діяльності (суспільного договору, визнання керованою системою авторитету влади тощо).

Для того щоб відповідати потребам інформаційного суспільства, аналіз технології соціального управління та розробки управлінських рішень має взяти на озброєння сучасні наукові методи соціальної кібернетики, правової інформатики. Для розв'язання управлінських проблем потрібно адаптувати методи кібернетики та інформатики з урахуванням особливостей практики, які впливають на характер управлінської праці.

Сучасна соціальна кібернетика напрацювала чимало аксіом щодо теорії рішень. Розглянемо деякі з них:

1. Рішення є елементом зворотного зв'язку в системі управління. Усвідомлення цієї аксіоми як особливості дає можливість зробити такі теоретичні та практичні узагальнення:

• рішення — це своєрідна субстанція зв'язку у формі інформації, який забезпечує нормальну реалізацію процесу в системі управління;

• інформація на вході блоку ухвалення управлінських рішень виступає у формі управлінського завдання, інформація на виході цього блоку — рішення, яке формулюється у вигляді команди для впливу на об'єкт;

• у вигляді елемента зворотного зв'язку управлінське рішення тісно пов'язане з управлінським контролем, з одного боку, і управлінським впливом, координацією — з другого.

Реальне управлінське рішення не може обмежуватися лише теоретичним розв'язанням проблеми, воно мусить також відповідати на практичне запитання як реалізувати ухвалення та як проконтролювати його виконання.

Розібратися на теоретичному рівні в усіх проблемах практики методів ухвалення рішень можна тільки з усвідомленням положень теорії систем, зокрема її складової — теорії гіперсистем. Відповідно до положень теорії гіперсистем і теорії ієрархії понятійного ряду із зазначених положень випливають постулати такого порядку:

• ухвалення рішення — прерогатива керівника, який розглядає запропонований варіант рішення з позиції особи, яка функціонально зобов'язана довести це рішення до виконавця, а також забезпечувати контроль виконання;