Теоретико-методологічні аспекти теорії ухвалення рішень у контексті соціальної кібернетики

Використання інформаційних технологій для удосконалення організаційної структури управління можна розглядати як базову передумову, що об'єктивується за формою та змістом у такому явищі, як управлінське рішення. Управлінські рішення, їхня підготовка, розробка, ухвалення та виконання посідають центральне місце серед організаційно-правових засобів стратегічного і тактичного зрізу функціонування всієї ієрархічної системи управління. Розглянемо окремі складові управлінського рішення як функції управління соціальними системами на засадах зворотного зв'язку між керівною і керованою системами.

З точки зору теорії управління соціальними системами суть підготовки управлінського рішення полягає у збиранні та опрацюванні інформації про стан об'єкта впливу, а отже, це передбачає інформаційно-аналітичну роботу. У когнітивному аспекті метою цієї роботи є отримання якісно нового знання про можливі шляхи, засоби, форми та методи досягнення певних (бажаних) результатів функціонування системи управління.

Не будемо торкатися всіх підходів до розуміння управлінського рішення, оскільки це питання детально і обґрунтовано розглянуто у вітчизняній та зарубіжній науково-практичній та навчальній літературі. Зосередимо увагу на аспекті соціальної кібернетики: на тому, що потрібно враховувати різницю між інформацією та управлінським рішенням.

З погляду соціальної кібернетики, механізація та автоматизація управлінської діяльності покликані істотно змінити "технологію" управління соціальними системами за рахунок інтенсифікації інформаційних процесів. У результаті з'являються інформаційні й управлінські відносини, які відрізняються за об'єктами виникнення: інформацією та рішеннями. Зазначимо, що предмет інформаційних відносин — операції з інформацією, а управлінських — ухвалення та реалізація рішень щодо впливу на керовану систему. Так, інформація та прийняття управлінських рішень хоч і взаємопов'язані, але не тотожні категорії. Інформація лежить в основі рішення, але прийняття рішення — істотно відмінний процес, хоча у більшості випадків знаходить вираження в інформації. У кібернетичному аспекті управлінське рішення співвідноситься з інформаційно-аналітичною функцією управління так, як процес перетворення співвідноситься з об'єктом перетворення.

Рішення є згустком інформації спеціально зібраної, проаналізованої та опрацьованої суб'єктом управління. Управлінське рішення можна розглядати і як засіб поєднання інтелектуальної управлінської діяльності з матеріальними суспільними процесами. Наприклад, утілюючись в актах державного управління та інших формах як результат управлінської праці управлінське рішення акумулює цілеспрямовані, координальні та організаційні властивості управлінської діяльності. Воно синтезує різні аспекти, напрями керівного впливу стосовно особливостей стану об'єкта і конкретної життєвої ситуації.

У цілому з погляду змісту управлінські рішення повинні дати відповіді на запитання:

• у які терміни мають бути здійснені керівні впливи;

• з витратами яких сил і засобів повинні бути здійснені керівні впливи;

• у якому порядку (алгоритмі, програмі) мають бути здійснені заходи;

• при якому розподіленні зобов'язань (обов'язків, прав, відповідальності) мають бути здійснені керівні впливи;

• при якій організації контролю мають бути здійснені керівні впливи;

• з якими результатами мають бути здійснені керівні впливи;

• як передбачити наслідки реалізації управлінського рішення. Одним із постулатів теорії управлінських рішень є те, що практично

всі основні питання, які можуть виникнути в ході організації виконання рішення, повинні отримувати відображення в його змісті. Це потрібно для того, щоб виконавці рішень мали чітку і ясну програму дій, яка зорієнтована на конкретно визначені та усвідомлені результати. Завдяки такій якості й чіткості процес досягнення головної цілі організації отримує необхідне упорядкування за відповідного матеріального забезпечення, що обумовлює можливість маневрування організаційними, кадровими та іншими ресурсами.