Теоретичні основи здійснення зовнішньоекономічної діяльності
Основними елементами внутріфірмового планування є:
1. Прогнозування, що включає вивчення перспектив розвитку окремих галузей, національної економіки і цілих регіонів. Прогнозування безпосереднє зв'язано з маркетингом і приймає форму ринкової стратегії фірми.
2. Постановка задач. Формування загальних задач відбувається на базі прогнозу і припускає встановлення прибуткових термінів їхнього виконання, а також визначення ресурсного забезпечення.
3. Коректування плану. Виробляється конкретизація термінів виконання плану, ув'язування між окремими стадіями програми, постачаннями, виробничими і збутовими операціями.
4. Складання бюджетів: розподіл ресурсів між підрозділами і складання різних бюджетів. Бюджет - це план у цифровому вираженні, баланс доходів і витрат у грошовому і натуральному вираженні. Потім на цій основі визначаються конкретні функції кожного підрозділу і виконавці, відповідальні за окремі операції.
5. Конкретизація плану. Виробляється вироблення конкретних установок у поширенні прийнятих рішень на нижчі ланки. З цього моменту починається безпосередньо реалізація плану.
Процес планування включає 3 етапи:
-аналіз стратегічних проблем. На цьому етапі необхідно проаналізувати ринок, на якому фірма буде працювати, а також фактори зовнішнього середовища фірми.
-прогноз майбутніх умов діяльності і визначення задач для того, щоб визначити досяжній і першорядні по важливості;
вибір оптимального варіанта розвитку. На цьому етапі необхідно визначити всі матеріальні й організаційні засоби розвитку фірми.
-Третій етап є найбільш складним, тому що включає всю інформацію, отриману на перших двох етапах, виробляється аналіз усіх можливих аспектів функціонування фірми і вироблення оптимального варіанта розвитку.
У залежності від спрямованості і характеру розв'язуваних задач розрізняють 3 види планування: стратегічне (перспективне), середньострокове, тактичне (поточне).
Стратегічне планування полягає в основному у визначенні головних цілей діяльності фірми й орієнтовано на визначення намічуваних кінцевих результатів, при цьому враховуються способи і засоби досягнення поставлених цілей, а також забезпечення необхідними ресурсами.
Поточне планування полягає у визначенні проміжних цілей на шляху досягнення стратегічних цілей і задач. При цьому виді планування детально розробляються засоби і способи рішення задач, використання ресурсів, а також упровадження нової технології.
42. Міжнародні господарські контракти про факторинг
Факторинг займається фінансуванням під дебіторську заборгованість (уступку грошової вимоги), що виникає в процесі торговельних операцій між підприємствами, при постачанні товарів і послуг. При цьому факторингова компанія або банк (Фактор) звичайно надає постачальникові до 60-90% від суми дебіторської заборгованості відразу після відвантаження товару (до настання терміну платежу). Фактор відшкодовує собі це фінансування з наступних надходжень від покупців. Частина дебіторської заборгованості, що залишилася, тобто 10-40%, за винятком комісій фактора, виплачується постачальникові відразу після того, як покупець зробив оплату.
Протягом останніх чотирьох десятиліть використання факторингу в розвитих країнах Західної Європи, Америки й Азії росте вражаючими темпами. За даними міжнародної факторингової асоціації International Factors Group S.C., у 1999 р. загальносвітовий оборот факторинговых операцій виріс, у порівнянні з 1998 р., більш ніж на 40%. У структурі світового факторингу близько 92% приходилося на внутрішній факторинг і 8% - на міжнародний.