Теоретичні основи здійснення зовнішньоекономічної діяльності
Кабінет Міністрів України з метою забезпечення відповідності зовнішньоекономічних договорів (контрактів) законодавству України може запроваджувати їх державну реєстрацію.
Види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що підлягають державній реєстрації, а також порядок її здійснення визначаються законом про зовнішньоекономічну діяльність та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього.
Економічні відносини України з іншими державами регулюються відповідними міжнародними договорами та нормами міжнародного права.
Україна укладає, виконує і денонсує міжнародні договори з питань зовнішньоекономічної діяльності, а також договори, які стосуються таких питань, відповідно до Конституції (Основного Закону) України та законів України.
Правовий статус суб'єктів господарської діяльності інших держав на території України визначається чинними законами України та вищезазначеними договорами.
22. Види стратегій менеджменту зовнішньоекономічної діяльності
В даний час міжнародний ринок товарів та послуг характеризується тим, що поряд з монополіями-гігантами в конкурентну боротьбу вступають середні, і навіть дрібні фірми, що є результатом інтернаціоналізації господарського життя. Вільна конкуренція забезпечує ефективне використання ресурсів, стимулює інноваційні процеси і появу нової високоякісної продукції.Існує два види конкуренції - цінова і нецінова. Цінова конкуренція - вид конкурентної боротьби, що ведеться з приводу і за допомогою підвищення цін. Цінову конкуренцію може почати лідер або домінуюче підприємство в даній галузі з метою рятування від конкурентів або більш дрібне підприємство для того, щоб одержати шанс вижити в конкуренції з іншими виробниками.
Для ведення успішної цінової конкуренції необхідно володіти реальними можливостями зниження витрат виробництва, що досягається постійною раціоналізацією й удосконалюванням витрат виробництва. Технологія проведення цінової конкуренції досить проста - фірма призначає більш низькі ціни на товар; конкуренти зазнають збитків, розоряються і виходять з галузі. Потім ціни знову піднімаються, іноді навіть вище первісного рівня, для того, щоб фірма могла компенсувати втрати, понесені в ході боротьби за ринок.
Однак може виникнути ситуація, коли не всі конкуренти пішли з галузі і після підвищення цін знову виходять на ринок. У цьому випадку фірмі приходиться починати конкурентну боротьбу спочатку.
Перед тим, як починати "війну цін", керівництво фірми повинне переконатися, що фірма займає стійке положення на ринку, а її конкуренти - скрутне. В всіх інших ситуаціях краще "маневрування цінами" - таємне зниження цін проти офіційно оголошених, надання різних знижок, встановлення однакових цін на продукцію різної якості.
В умовах монополізації економіки цінова конкуренція значно обмежена. У зв'язку з цим відбувається перенос акцентів конкурентної боротьби в область нецінових факторів (якість, новизна, прогресивність, відповідність міжнародним стандартам, оперативність технічного обслуговування).
При неціновій конкуренції формування й аналіз цінової політики переміщаються в сферу збуту; у цьому випадку з'являється можливість продажу товарів на ринку по більш високій ціні. При цьому виді конкуренції ціна - не головний засіб просування товарів на ринок, але від неї все рівно залежить обсяг збуту й одержувані прибутки.
Головна задача фірми, що веде нецінову конкуренцію, - визначити, у чому полягає її конкурентна перевага. Насамперед необхідне знання стану ринку; інтенсивності конкуренції на ньому; патентного захисту товарів; купівельної спроможності населення. Після того, як ці питання будуть з'ясовані, проводиться оцінка можливостей самої фірми.
Досягнення конкурентної переваги може бути засноване на попередженні дій конкурентів (упреждуюча стратегія) або на проходженні за ними (пасивна стратегія). При виробленні стратегії потрібно враховувати, чи є фірма лідером на ринку або взагалі уникає конкурентного протистояння.