Характеристика основних функцій управління
Є три основні процесуальні теорії мотивації: теорія очикувань, теорія справедливості і модель Портера-Лоулера.
Теорія очикувань грунтується на припущенні, що людина спрямовує свої зусилля на досягнення якоїсь цілі тільки тоді, коли буде впевнена у великій можливості задоволення за цей рахунок своїх потреб або досягнення цілі. Мотивація є функцією чинника очикування “витрати праці - результати”, очикування - “результати - винагорода” і валентності (тобто відносного ступеня задоволення). Найбільш ефективна мотивація досягається, коли люди вірять, що їх зусилля обов'язково дозволять їм досягти цілі і призведуть до одержання особо цінної винагороди. Мотивація слабшає, якщо можливість успіху або цінність винагороди оцінюється людьми невисоко.
У рамках теорії справедливості передбачається, що люди піддають суб'єктивній оцінці відношення винагороди до витрачених зусиль і порівнюють його з тим, що, як вони вважають, одержали інші робітники за аналогічну роботу. Несправедливе, по їхніх оцінках, винагорода призводить до виникнення психологічної напруги. У цілому, якщо людина вважає свою працю недооціненною, віна буде зменшувати зусилля. Якщо ж віна вважає свою працю переоціненною, то віна, навпроти, залишить обсяг затрачених зусиль на старому рівні або навіть збільшить його.
Модель, що одержала широку підтримку, Портера-Лоулера грунтується на тому, що мотивація є функцією потреб, очикувань і сприйняття робітниками справедливої винагороди. Результативність праці робітника залежить від прикладених їм зусиль, його характерних рис і можливостей, а також оцінки їм своєї ролі. Обсяг затрачених зусиль залежить від оцінки робітником цінності винагороди і впевненості в тому, що вона буде отримана. Відповідно до моделі Портера-Лоулера результативність праці продовжує задоволеність, а зовсім не навпаки, як вважають прихильники теорії людських відношень.4. Контроль як функція управління.
4.1. Процес контролю.
Процес контролю складається із запровад¬ження стандартів, виміру фактично досягнутих результатів значно відрізняюються від запроваджених стандартів. Конт¬роль — це процес забезпечення досягнення підприємниць¬кою організацією своїх цілей.
Керівники починають впроваджувати функцію контролю з того моменту, коли вони сформулювали цілі і завдання та створили підприємницьку організацію. Без контролю утво¬рюється хаос і об'єднати діяльність будь-яких груп стає не¬можливим. Контроль є невід'ємним елементом самої суті всякої організації. Одна із найважливіших особливостей кон¬тролю, яку слід враховувати керівникам в першу чергу, пол¬ягає в тому, що контроль повинен бути всеохоплюючим. Кожний керівник, незалежно від свого рангу, повинен здій¬снювати контроль як невід'ємну частину своїх посадових обов'язків.
Перший етап процесу контролю - це установка стандартів, тобто конкретних цілей, що мають часові межі. Для керування необхідні стандарти у формі показників результативності об'єкта управління для всіх його ключових областей, що визначаються при плануванні.
На другому етапі порівняння показників функціонування з заданими стандартами визначається масштаб припустимих відхилень. Відповідно до принципом винятку, тільки істотні відхилення від заданих стандартів повинні викликати спрацьовування системи контролю, інакше вона стане неекономічною і хитливою.
Наступний етап - вимір результатів - є звичайно самим заморочливим і дорогим. Порівнюючи обмірювані результати з заданими стандартами, менеджер одержує можливість визначити, які дії необхідно вживати.
Такими діями можуть бути зміни деякий внутрішніх перемінних системи, зміна стандартів або невтручання в роботу системи.
4.2. Поведінчеські аспекти контролю.
Люди є невід'ємним елементом контролю, як, утім, і всіх інших стадій керування. Тому при розробці процедури контролю менеджер повинний брати до уваги поведінку людей.
Звичайно, та обставина, що контроль чинить сильний і безпосередній вплив на поведінку, не повинно викликати ніякого подиву. Менеджери часто намірено роблять процес контролю навмисно видимим, щоб уплинути на поведінку співробітників і змусити їх направити свої зусилля на досягнення цілей організації.