Акредитивна форма розрахунків в міжнародній торгівлі

Англійські банки та банки деяких інших держав практикують відкриття у себе безвідкличних акредитивів з одно¬часним їх підтвердженням. При цьому мається на увазі, що експортер у дано¬му випадку отримує додаткові гарантії, однак таке підтвердження не має нічо¬го спільного з "Уніфікованими прави¬лами" та практикою більшості країн. Відповідно до "Уніфікованих правил" безвідкличний акредитив, підтвердже¬ний банкомемітентом, може розгляда¬тися просто як безвідкличний акредитив. Тому якщо український експортер хоче от¬римати додаткові гарантії за акредитивом, він повинен вказати в контракті, яким банком (своєї або третьої сторони) цей ак¬редитив повинен бути підтверджений.

Якщо уповноважений банк не є ко¬респондентом банкуемітента, в платіжних умовах контракту доцільно вказувати рамбурсуючий банк, який роз¬ташований у країні валюти платежу та є кореспондентом цього уповноваженого банку. При використанні рамбурсних інструкцій акредитив повинен містити інформацію про те, що рамбурс здійснюється згідно з "Уніфікованими правилами" для "BanktoBank" рамбурсів за документарними акредитива¬ми, розробленими та затвердженими Міжнародною торговою палатою, (публікація МТП № 525).

У деяких випадках українські банки можуть підтверджувати акредитиви банківкореспондентів, які мають стабільне фінансове становище та з яки¬ми вже є позитивний досвід співпраці у різних галузях банківської діяльності. Такі акредитиви можуть підтверджува¬тися у межах лімітів та правил, встано¬влених банком. При цьому під правила¬ми підтвердження акредитивів мається на увазі дотримання таких умов:

•при акредитивах на експорт як ви¬конуючий банк необхідно вказувати уповноважений український банк;

•рамбурсні інструкції повинні пере¬дбачати якнайшвидше надання упов¬новаженому банку Покриття. Тобто банкемітент при відкритті акредитива мусить надати право дебетувати свій ра¬хунок в українському банку, якщо такий є, або право рамбурса на один із банківкореспондентів (з яким український банк має позитивний досвід співробіт¬ництва), або повинен перерахувати по¬передньо валютне покриття;

•при акредитивах на імпорт (для оперативнішого виконання акредитив¬ної операції) українським банкам, при отриманні підтвердження за конкретним акредитивом від зарубіжного банкуко¬респондента, необхідно керуватися законодавством конкретної країни, яке регулює здійснення експортноімпорт¬них операцій.

Так, згідно з практикою роботи ряду іноземних банків (зокрема швейцарських та англійських) до надання їхнього під¬твердження необхідно не тільки депону¬вати кошти за акредитивом у підтверд¬жуючому іноземному банку, але й підпи¬сати заставну угоду. Ліберальнішим сто¬совно цього є валютне законодавство Німеччини. При взаємодії з найнадій¬нішими українськими банками такі ав¬торитетні німецькі банки, як Дойчебанк, Комерцбанк у ряді випадків надають своє підтвердження за відкритими ук¬раїнськими банками акредитивами навіть без грошового покриття, що свідчить про досить тісне співробітництво ук¬раїнських та німецьких банків у цьому напрямі. Непідтверджений акредитив – це акредитив, який не містить зазначе¬ного вище зобов'язання. У цьому випад¬ку авізуючий банк обмежується тільки авізуванням експортера щодо відкриття акредитива та платить лише у тому ви¬падку, коли банкемітент (банк імпорте¬ра) перерахує йому відповідну суму.

6. За валютою платежу акредитиви поділяються на такі, що сплачуються:

• у національній валюті бенефіціара,

• у національній валюті імпортера,

• у третій валюті.

Якщо за акредитивом платіж передба¬чено у іншій валюті, ніж валюта, в якій відкрито акредитив, у його умовах пови¬нен чітко зазначитися курс перерахун¬ку з валюти акредитива у валюту плате¬жу, який необхідно використовувати при здійсненні виплат з акредитива.

7. За характером платежу у зв'язку з можливістю (неможливістю) здійснювати часткові поставки продукції акредитиви поділяються на подільні та неподільні.