Акредитивна форма розрахунків в міжнародній торгівлі

1.Експортер має змогу, використову¬ючи акредитивну форму розрахунків, звести до незначних ризики, спричинені його поганою обізнаністю з вимогами, стандартами нового освоюваного ринку збуту, політичною та економічною стабільністю в країні імпортера; незнан¬ням місцевих законів щодо розрахунків в іноземній валюті, специфіки переве¬зення, страхування товару, оформлення документації на його ввезення та відправку.

2.Імпортер, у свою чергу, скористав¬шись акредитивною формою розра¬хунків, може звести до мінімуму ризи¬ки, пов'язані із закупівлею товару у не¬знайомих країнах; незнанням особливо¬стей валютного законодавства країниекспортера (зокрема, стосовно можли¬вості ввезення товару); невпевненістю у добропорядності експортера.

Систематизувавши різноманітні ризи¬ки, які виникають у експортерів та імпортерів у процесі зовнішньоеко¬номічної діяльності, вважаємо, варто наголосити на тих передумовах, що впливають не вибір контрагентами тієї чи іншої форми розрахунків. Це:

1.Фінансова надійність експорте¬ра/імпортера.

2.Взаємовідносини: продавецьпо¬купець (агент із продажу, дочірнє підприємство, перша угода).

3.Політична та економічна стабіль¬ність країниімпортера.

4.Вид товарів.

5.Особливості даної галузі.

6.Сума угоди.

Отже, саме акредитивну форму роз¬рахунків можна порекомендувати у випадках, коли між експортером та імпор¬тером укладаються:

а)перша угода;

б)угоди на великі суми;в)угоди, пов'язані з кредитами на тривалі строки;

г)угоди з імпортерами із країн, які пе¬ребувають у важкому економічному ста¬новищі, відомих низькою культурою оп¬лати та нестабільністю політикоекономічної ситуації;

д)угоди з резидентами й країн, які по¬требують оформлення платежів виключ¬но через акредитиви.

1.2. Види акредитивів, які використовуються у міжнародній торгівлі.

Таким чином, усвідомивши не¬обхідність розвитку та подальшого вдосконалення акредитивної форми роз¬рахунків, проаналізуємо різноманітні види акредитивів (Таблиця 1.1.), які використовуються у міжнародній торгівлі.

При здійсненні розрахункових операцій у формі документарного акредитива банки та їхні клієнти повинні керуватися "Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акреди¬тивів", розробленими та затвердженими Міжнародною торговою палатою в ре¬дакції від 1993 року, публікація МТП № 500 (надалі – "Уніфіковані правила", або "правила"), та чинним законодавст¬вом країни, яке регулює зовнішньоеко¬номічну діяльність суб'єктів господарсь¬кої діяльності.

В "Уніфікованих правилах" визна¬чено:

• види акредитивів;

• спосіб та порядок їх виконання і пе¬редачі;