Акредитивна форма розрахунків в міжнародній торгівлі

3. За способом повідомлення бе¬нефіціара про відкриття акредитива на йо¬го користь акредитиви поділяються на:

а) прямо авізовані та авізовані через авізуючий банк;б) попередньо авізовані.

Прямо авізовані акредитиви банкемітент* направляє безпосередньо бе¬нефіціару без втручання іншого банку. Бенефіціар у свою чергу повинен звер¬татися з вимогами до закордонного бан¬ку, що його обслуговує. Ця форма авізування має ряд недоліків, характерних при розрахунках. Перш за все бенефіціар не має необхідних умов для контролю справжності акредитива, більше того, це ускладнює процес з'ясування плато¬спроможності банкуемітента.

Акредитиви, які направляються без¬посередньо бенефіціару, тобто без втру¬чання іншого банку, використовуються підробниками документації навіть що¬до банків, які є досить надійними та ма¬ють досконалу технічну базу. Експортер, котрий бажає захистити себе від подібної практики, повинен вимагати авізова¬ний акредитив або підтверджений бан¬ком у його власній країні.

Авізований акредитив – це акредитив, за яким банкемітент звертається з до¬рученням до іншого банку (авізуючого), щоб сповістити бенефіціара про відкрит¬тя акредитива без будьякого зобов'язан¬ня з боку авізуючого банку.

Акредитив із попереднім авізо – це ак¬редитив, за яким банкемітент звер¬тається з дорученням до іншого банку (авізуючого), щоб попередньо сповісти¬ти бенефіціара про відкриття акредити¬ва без будьякого зобов'язання як із бо¬ку авізуючого банку, так і з боку банкуемітента.

4. За ступенем гарантованості оплати сум, які мають бути сплачені експортеру, акредитиви поділяються на відкличні та безвідкличні.

Відкличний акредитив – це акредитив, який може бути в будьякий час зміне¬ним або відкликаним (анульованим) банкомемітентом за дорученням імпор¬тера, що доручив банкуемітенту відкри¬ти цей акредитив, без обов'язкового повідомлення бенефіціара.

Оскільки відкличний акредитив не створює додаткових зобов'язань імпор¬тера в частині оплати куплених ним то¬варів, експортери не вважають його до¬статньою гарантією і у зовнішньоторго¬вельних розрахунках він використо¬вується досить рідко. У випадку, коли імпортер та експортер усе ж таки дійдуть згоди щодо використання у міжнарод¬них розрахунках відкличного акредити¬ва, останній може бути використаний як інструмент, який завдяки своїй про¬стоті, точності та невеликій вартості порівняно з безвідкличним акредитивом забезпечить:

• платіж у встановлені терміни, роб¬лячи зручнішим управління грошовими ресурсами продавця;

• контролювання банком розпоряд жень продавця, що стосуються доку¬ментів про відправку товару.

Юридичне зобов'язання банкуемітента, який відкрив безвідкличний ак¬редитив, не може переглядатися у межах встановленого терміну дії без згоди всіх заінтересованих сторін (покупця, його банку та продавця). Встановлюється юридичний зв'язок, з одного боку, між покупцем та банком, а з іншого – між банком та експортером. Однак слід за¬значити, що у цій конструкції відсутній прямий зв'язок між покупцем та продав¬цем. Справді, лише торговельний кон¬тракт пов'язує їх та накладає зобов'язан¬ня на експортера за поставку товару, а на імпортера – за оплату цього товару.

5. За наявністю або відсутністю підтвер¬дження за акредитивом з боку авізуючого або іншого банку акредитиви поділяють¬ся на підтверджені та непідтверджені.

Безвідкличний акредитив може бути авізований бенефіціару через інший банк без будьякої відповідальності з боку авізуючого банку. Разом з тим безвід¬кличний акредитив за дорученням бан¬куемітента може бути підтверджений іншим банком (безвідкличний підтверд¬жений акредитив). Банк, який підтвер¬див акредитив, зобов'язаний перед бенефіціаром своєчасно здійснити обумо¬влені акредитивом платежі. Тому підтвердженим може бути тільки безвідкличний акредитив.

Таким чином, підтверджений без¬відкличний акредитив – це акредитив, за яким банкемітент звертається з про¬ханням до іншого банку (досить часто – до авізуючого банку) взяти безпосеред¬ню участь в операції шляхом надання свого власного зобов'язання до безвідкличного зобов'язання банкуемітента. Між продавцем та підтверджу¬ючим банком встановлюється новий юридичний зв'язок, який дає змогу екс¬портеру скористатися двома банківськи¬ми зобов'язаннями, які доповнюють од¬не одного. Підтверджуючий банк зв'яза¬ний із банкомемітентом. Останній по¬винен здійснити рамбурс на банк, який робить підтвердження, якщо той здійснив платіж. Безвідкличний підтвер¬джений акредитив дає експортеру ту пе¬ревагу, що перед ним відповідає не тільки банкемітент, але й банк, який підтвердив акредитив. Останній бере на себе ті ж зобов'язання, що й банкемітент. Якщо акредитив підтверджено іншим банком, експортер отримує додат¬кові гарантії від деяких ризиків, які не можуть бути забезпечені банкомемітен¬том (наприклад, ризиків, пов'язаних із забороною в країні імпортера виплати іноземної валюти за торговельним зо¬бов'язанням).Банки, які підтверджують акредитиви, як правило, страхують себе від зазна¬чених ризиків, вимагаючи при підтвер¬дженні від банкуемітента негайного пе¬рерахування коштів у рахунок покрит¬тя прийдешніх платежів за акредитивом, а це призводить до заморожування коштів імпортера на період від відкрит¬тя акредитива до виплати коштів за ним. Враховуючи це, українським імпортерам доцільно уникати підтверджених акреди¬тивів. За нормальних умов торгівлі підтвердження акредитивів вимагається експортером лише у тому випадку, ко¬ли він не дуже довіряє банкуемітенту.