Моделі економічного зростання Домара-Хародда та Солоу
Якщо темп зростання трудових ресурсів (“природний” темп зростання) відстає від темпу зростання капіталу (“гарантованого” темпу зростання), то внаслідок нестачі трудових ресурсів очікуваний підприємцями темп зростання не буде досягнутий, обсяг інвестицій скоротиться і виникне депресія.
І навпаки, коли “природний” темп зростання перевищує “гарантований”, надлишок трудових ресурсів дозволяє збільшувати інвестиції. Тоді фактичний обсяг виробництва починає перевищувати очікуваний, стимулюючи подальше зростання інвестицій і економіки в цілому.
Отже, в моделі Харрода, як і в моделі Домара, динамічна рівновага в умовах економічного зростання є нестійкою.
Схожість розглянутих моделей зумовила їх поєднання в модель Домара-Харрода. Її модифікації набули широкого практичного застосування.
Ключовими елементами моделі Домара-Харрода є величина заощаджень і схильність до заощаджень.
Головні особливості моделі Домара-Харрода:
Модель грунтується на так званій капітальній теорії вартості. Тобто приймається, що вирішальне значення для економічного зростання мають запас капіталу та його збільшення. Праці відводиться підпорядкована роль. В основу моделі покладено, що при зростанні капіталу відбувається пропорційне зростання праці (DL / DK = const, де DL - приріст праці; DK - приріст капіталу).
Модель не враховує технологічних змін.
У моделі приймається, що К / Y = DK / DY; (див. формулу 3);
У моделі основним фактором економічного зростання є сукупний попит.
У моделі приймається, що інвестиції (І) дорівнюють заощадження (S).
Чисті інвестиції тотожні приросту капітал (І = DK).
Величину економічного зростання можна обчислити за формулою:
ЕЗ = DY / Y (19)
де, ЕЗ - економічне зростання;
DY - приріст продукту протягом певного періоду;
Y - обсяг продукту в попередньому періоді.
Sy = S / Y = І / Y (20)
де, Sy - схильність до заощадження;
S - обсяг заощаджень;
Y - обсяг продукту;
І - обсяг чистих інвестицій (І = S).
Частка приросту капіталу (DK) у прирості продукту позначається k: