Моделі економічного зростання Домара-Хародда та Солоу

Моделі економічного зростання Домара-Хародда та Солоу

План.

Модель економічного зростання Домара-Харрода.

Модель економічного зростання Солоу.

1. Виділяють два основні підходи до моделювання процесу зростання - це неокейнсіанський та неокласичний.

Неокейнсіанськими називають ті моделі зростання, які, як і кейнсіанська теорія взагалі, грунтуються на попиті. Один із факторів попиту - інвестиції, які мультиплікативно збільшують доход. Водночас інвестиції самі обумовлюються зростанням доходу (ефект акселератора).

Відомим прикладом моделей даного напряму є модель Домара-Харрода (30-і р. ХХ-ого ст).

Модель Домара.

В моделі припускається, що:

Існує тільки ринок благ і він початково збалансований.

На ринку праці є надлишкова пропозиція і це забезпечує постійний рівень цін.

Фактором зростання сукупного попиту і сукупної пропозиції є приріст інвестицій.

На відміну від Кейнса, у Домара інвестиції є не тільки фактором створення доходу, а й фактором створення капіталу (основних фондів), чого не враховував Кейнс. Динамічна збалансованість попиту і пропозиції за Домаром визначається динамікою інвестицій, тому що вони створюють і нові доходи, і новий капітал. Таким чином, завдання зводиться до визначення обсягів і темпів зростання інвестицій, необхідних для підтримки збалансованого довгострокового зростання. Домар запропонував систему з трьох рівнянь:

Рівняння сукупного попиту:

DYDt = DIt / Sy (1)

де, DYDt - приріст сукупного попиту в періоді t;

DIt - приріст інвестицій в періоді t;

Sy - гранична схильність до заощадженнь.

Рівняння сукупної пропозиції:

DYSt = b DKt (2)

де, DYSt - приріст сукупної пропозиції в періоді t;

DKt - приріст капіталу в періоді t;

b - гранична продуктивність капіталу.