ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА ТА ГРОШОВА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ
1. Операції на відкритому ринку:
- Гнучкий валютно-політичний інструмент, який ви-
являється в продажу чи купівлі Центральним банком цінних па-
перів на "відкритому ринку" у комерційних банків.
- Застосовується для проведення експансивної (купівля)
чи рестрикційної (продаж) грошової політики.
2. Політика облікової ставки:
- Інструмент прямого регулювання грошово-кредитного
обігу.
- Виявляється у змінах облікової ставки відповідно до
кон"юнктурних коливань економіки.
-Застосовується для управління кредитною активністю.
Йдуть суперечки про те, в якій мірі повинен бути незалежним Центральний банк країни. Суспільство часто не розуміє багато проблем, пов”язаних зі стабілізацією економіки, зокрема, неусвідомлює того, що вплив грошово-кредитної і фіскальної політики в більшості є невизначеним, що існують різноманітні часові лаг в процесі її проведення. Центральний банк часто критикують. Наприклад, якщо зростає безробіття або з"являється нестача засобів для соціальних програм в результаті жорсткої монетарної політики, то підсилюються вимоги більшого контроля зі сторони уряду за діяльністю Центрального банку. Критики ФРС (Федеральної резервної системи) в США вважають, що Велика депресія 30-х рр. не була б такою глибокою, якщо б в 1929-1933 рр. не було б так скорочено пропозицію грошей, що спад 1966 р. був би меншим, якщо б темпи зростання грошової маси не були б скорочені так різко, що високі темпи інфляції в 70-ті роки були викликані надзвичайно високими темпамии росту пропозиції грошей. Вони виступають за те щоб в повноваження по створенню і регулюванню грошової маси були передані Конгресу і уряду, а не ФРС.
Основний аргумент на користь незалежності Центрального банку полягає в тому, що його незалежність забезпечує захист від різного роду політичного тиску. Наводяться приклади Центральних банків, що володіють найбільшою незалежністю, таких як німецький і швейцарський банки, діяльність яких асоціюється з високою макроекономічною стабільністю і високими темпами росту. У той же час в країнах, де уряд володіє правом контролювати пропозицію грошей, наприклад, в деяких Латиноамериканських країнах, мали місце і гіперінфляція, і повільний економічний ріст.
Існує ще одна точка зору на степінь контролю за діяльністю Центрального банку. Її прихильники виступають за те, щоб було встановлене так зване “монетарне правило”, по якому пропозиція грошей щорічно повинна збільшуватися темпами, які залежать від темпів економічного росту. Це правило, на їх думку, обмежить абсолютну владу Центрального банку при проведенні стимулюючоїї або стримуючо
3. Політика мінімальних резервів:
- Найбільш жорсткий інструмент грошово-кредитного регу-
лювання.