ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА ТА ГРОШОВА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ

банку, активністю комерційних банківських установ та бажанням

споживачів та підприємців брати гроші в кредит.

Якщо ставка процента встановлюється на рівні, що переви-

щує рівноважний, то власники грошей перерозподіляють їх на

користь тих форм, які приносять вищий процент. З часом саме

це зменшує попит і, відповідно, ставку процента.

Головна мета грошової політики, за кейнсіанським уяв-

ленням, - це зміна пропозиції грошей з метою вплива на ставку

процента. Зробити це можна різними шляхами: зміною норми

банківських резервів та залікової ставки процента або через

операцію на відкритому ринку (купівлю-продаж облігацій дер-

жавного боргу).

Наслідком змін у грошовій пропозиції стають зміни мак-

роекономічних показників: випуску, зайнятості, цін. Зменшення

ставки процента спричиняє збільшення інвестицій і це може

сприяти забезпеченню випуску на рівні повної зайнятості.

Прихильники кейнсіанського підходу, як уже зазначалось,

розглядають грошову політику як другорядну порівняно з

фіскальною. Вони тлумачать причини недосконалості грошової

(монетарної) політики тим, що існують певні обмеження впливу

грошової пропозиції на ставку процента - нарівень інвестицій.

Обмеження впливу грошової пропозиції на ставку процента

пояснюють явищем, що дістало назву "пастка ліквідності". Гра-

фічно це явище може бути проілюстроване у такий спосіб (гра-

фік 1):