Моделі економічного зростання Домара-Хародда та Солоу

І навпаки, коли “природний” темп зростання перевищує “гарантований”, надлишок трудових ресурсів дозволяє збільшувати інвестиції. Тоді фактичний обсяг виробництва починає перевищувати очікуваний, стимулюючи подальше зростання інвестицій і економіки в цілому.

Отже, в моделі Харрода, як і в моделі Домара, динамічна рівновага в умовах економічного зростання є нестійкою.

Схожість розглянутих моделей зумовила їх поєднання в модель Домара-Харрода. Її модифікації набули широкого практичного застосування.

Ключовими елементами моделі Домара-Харрода є величина заощаджень і схильність до заощаджень.

Головні особливості моделі Домара-Харрода:

1.Модель грунтується на так званій капітальній теорії вартості. Тобто приймається, що вирішальне значення для економічного зростання мають запас капіталу та його збільшення. Праці відводиться підпорядкована роль. В основу моделі покладено, що при зростанні капіталу відбувається пропорційне зростання праці (L / K = const, де L – приріст праці; K – приріст капіталу).

2.Модель не враховує технологічних змін.

3.У моделі приймається, що К / Y = K / Y; (див. формулу 3);

4.У моделі основним фактором економічного зростання є сукупний попит.

5.У моделі приймається, що інвестиції (І) дорівнюють заощадження (S).

6.Чисті інвестиції тотожні приросту капітал (І = K).

Величину економічного зростання можна обчислити за формулою:

ЕЗ = Y / Y(19)

де, ЕЗ – економічне зростання;

Y - приріст продукту протягом певного періоду;

Y – обсяг продукту в попередньому періоді.

Sy = S / Y = І / Y(20)

де,Sy – схильність до заощадження;

S – обсяг заощаджень;

Y – обсяг продукту;

І – обсяг чистих інвестицій (І = S).

Частка приросту капіталу (K) у прирості продукту позначається k:

k = K / Y = І / Y(21)

Виходячи з того, що І / Y = Sy, а І / Y = k, і визначивши: