Моделі економічного зростання Домара-Хародда та Солоу

де, Y – створений продукт.

Остання формула пояснюється тим, що за умов відсутності технічного прогресу в ДП після досягнення обсягів капіталу, які забезпечують максимум прибутків, гранична продуктивність капіталу (Y / K) стає постійною і дорівнює середній продуктивності капіталу (Y / K).

Для того, щоб на початок поточного періоду капітал збільшився на величину K, у попередньому періоді необхідно здійснити певний обсяг інвестицій:

Kt = Kt - Kt-1 = It-1(4)

Тобто:

YSt = b * It-1(5)

3.Рівняння рівноваги:

YDt = YSt(6)

або

It / Sy = (It - It-1) / It-1(7)

звідки

b * Sy = (It - It-1) / It-1(8)

Отже, в моделі Домара рівноважне економічне зростання досягається тоді, коли темпи приросту інвестицій (It / It-1) дорівнюють добутку продуктивності капіталу (граничної або середньої) на граничну схильність до заощаджень. Змінити рівноважний темп зростання можливо лише за рахунок зміни граничної схильності до заощадження (Sy), тому що в стані динамічної рівноваги (виходячи з моделі Домара) гранична продуктивність капіталу (b) визначається існуючим рівнем розвитку техніки.

Модель Харрода.

Аналогічних висновків дійшов і Харрод. На відміну від Домара, Харрод особливу увагу приділяє зайнятості робочої сили за умов економічного зростання.

Модель Харрода враховує такі припущення. Якщо в попередньому періоді сукупний попит перевищує сукупну пропозицію (YDt-1  YSt-1), то підприємці збільшують темпи розширеного відтворення. Якщо YDt-1  YSt-1, темпи виробництва зменшуються, і якщо Yt-1D = Yt-1S, темпи зростання залишаються незмінними. Формалізовано це записується так:

(Yt - Yt-1) / Yt-1 = n * ((Yt-1 - Yt-2) / Yt-2) (9)

де,n – темп розширеного відтворення;

n  1, якщо YDt-1  YSt-1;

n  1, якщо YDt-1  YSt-1;

n  1, якщо YDt-1 = YSt-1.