Класична модель макрорівноваги

і більший реальний продукт, тим більші заощадження:

S=S(i, Yr ); dS/di>0; dYr /di<0.

Логіка міркувань, за класичною теорією, є такою: ставка

процента визначає розподіл доходів домогосподарств на поточне

й очікуване у майбутньому споживання. Збільшення споживання у

майбутньому передбачає, що в поточному періоді споживач відмовиться від витрачання частини своїх доходів і перетворить їх на заощадження. Останні принесуть йому процент. Чим вищий цей процент, тим більше він спонукає до додаткових заощаджень, оскільки це є запорукою збільшення споживання в майбутньому.

Багатьом економістам остання теза видається сумнівною, але саме на ній будується класична гіпотеза рівноваги на ринк заощаджень(інвестицій).

Фунція інвестицій. Інвестиції залежать від рівня процента

i, а функція інвестицій є спадною:чим вищий процент, тим нижчий

попит на інвесатиції:I=I(i); dY/di<0.

Зворотна залежність між інвестиціями і процентом пояснюється тим, що збільшення процента за кредит робить частину проектів неприбутковими. Адже той, хто реалізує проект, має відшкодувати процент з отриманого прибутку.

Роль процентної ставки і в класичній моделі зводиться до

того, що частина сукупного попиту(реального доходу), що булавилучена з обігу як попит на товари завдяки за-

ощадженням, знову стає його частиною у вигляді попиту на

інвестиційні товари. Рівновага на ринку заощаджень(інвестицій)

передбачаєрівність: S=I; S(i, I)=I(i).

Графічно це має такий вигляд: i S(i)

1. Графік ілюструє пряму залежність

між заощадженнями і ставкою процен-

та та обернену залежність між інве- i I(i)

стиціями і ставкою процента.

2. У результаті взаємодії попиту на

інветиції і пропозиції заощаджень