Природа та сутність податку на прибуток

Введення поняття «валові витрати» суперечить принци¬пам бухгалтерського обліку і поняттю собівартості продук¬ції. Це змушує підприємства (організації, установи) фактич¬но вести подвійний облік — для податкової адміністрації і для себе. Між податковим і бухгал¬терським обліком існують роз¬біжності, які в основному вияв¬ляються в правилах віднесення витрат на собівартість, зокрема матеріалів і малоцінних і швид¬козношуваних предметів (МШП), а також включення в суму реалізації (доходу) коштів, отриманих за фактом виконан¬ня робіт (послуг), відпуску про¬дукції.

Відповідно до Положення про ведення бухгалтерського обліку і звітності в Україні, зат¬вердженого постановою КМ N250 від 3.04.93 р. із змінами і доповненнями (далі — Поло¬ження). матеріали і МШП включаються в собівартість продукції тільки в міру їх пере¬дачі у виробництво, а, відповід¬но до закону, у валові витрати Вони включаються за фактом оплати або одержання їх підп¬риємством. Законом практич¬но перекручено поняття авансу. і тим самим до складу валового доходу погрібне включати кошти, отримані за ще не вико-нані роботи (послуги), не від¬вантажену продукцію.

Пункт 5.9 про перерахуван¬ня залишків на складі фактично розрахований на порушників законодавства і припускає под¬війне оподатковування сумлін¬них платників. Це можна проі¬люструвати таким прикладом. Підприємство не працювало певний час. У звітному кварталі почався процес виробництва продукції, частина якої була ре¬алізована. при цьому кошти за реалізовану продукцію могли не надійти. Під час укладання податкової звітності частина виробленої продукції, то була реалізована, підлягає включен¬ню у валові прибутки, а нереа¬лізована продукція зменшить валові витрати.

У підсумку підприємство. що тільки почало відновлювати виробничу діяльність і ще не одержало ніякого прибутку, відразу стає боржником по пла-тежах у бюджет. Йому будуть зараховані кошти по переплаті податку з прибутку у зв'язку зі збільшенням готової продукції на складі в наступному кварта¬лі в рахунок майбутніх плате¬жів. Введення даного пункту мало на меті будь-якими спосо¬бами вилучити кошти підпри¬ємств у бюджет. Внаслідок цьо¬го підприємства змушені при¬ховувати реальний стан справ у виробництві.

У законі неправомірно виді¬лений із складу валових витрат амортфонд. Цим фактично проігнорований склад вартості:вартість = капітал + робоча си¬ла + додаткова вартість, де ка¬пітал складається з основного і оборотного капіталу.

Відповідно до п. 42 Поло¬ження, амортфонд створюється шляхом переносу вартості ос¬новних фондів, що беруть участь у виробництві, на собі-вартість продукції (робіт, пос¬луг). Отже, амортфонд є скла¬довою основного капіталу і бе¬ре пряму участь у формуванні ціни товару (робіт, послуг). Тим більше, що частка амортфонду складає 7% у витратах на ви¬робництво. Без нього ціна буде формуватися з витрат на оплату праці, матеріали і податків. Цим самим законодавчо були створені передумови для збіль¬шення частки податків у ціні продукції.

При цьому треба мати на увазі, що розрахунок норм амортизації у відповідності зі ст. 8 закону подовжує термін повної амортизації основних фондів у середньому до 60 ро¬ків. У підприємств, в яких ос¬новні фонди мають ступінь зносу до 60%, відрахування в амортфонд різко зросли, а при ступені зносу більше 70% — різко скоротилися, подовжив¬ши термін амортизації, нап-риклад у першої групи основ¬них фондів до 127 років.

Урядовий проект закону "Про внесення змін у Закон України "Про оподатковування прибутку підприємств" (про нього вже йшлося раніше) стосу-ється перегляду складу валових витрат. Він розрахований на створення реальних умов дня забезпечення обліку всіх плат¬ників податку з прибутку, у т.ч. працюючих у тіньовій сфері, і одержання додаткових коштів у бюджет у розмірі приблизно 1.4 млрд. грн.

Так, змінами в підпункт 5.6.1 передбачається обмежити витрати на оплату праці, що враховуються в складі витрат платника податків, тільки час-тиною зарплати, пов'язаною з якістю праці, гарантованою (тарифною) частиною і тією. що спрямована на підвищення продуктивності, і виключити зі складу валових витрат інші ви¬ди заохочень і виплат. Виклю¬чення цих витрат із складу ва¬лових витрат платника податку призведе, по-перше, до штуч¬ного заниження собівартості продукції і такого ж штучного підвищення оподатковуваного прибутку, по-друге, до змен¬шення можливостей підпри¬ємств виплачувати працівни¬кам поточну зарплату і заборго¬ваність по ній через збільшення податкових вилучень, до збіль¬шення неофіційних виплат за¬робітної плати підприємствами своїм працівникам.

Проектом пропонується об¬межити також витрати на служ¬бові відрядження (підпункт 5.4.8) для суб'єктів господарю¬вання і дорівняти їх до норм, затверджених постановою КМ N 10 від 5.01.98 р., для бюджетних організацій, що призведе до штучного заниження валових витрат, хоча в діючій редакції Закону вперше після 1991 р. даний чіткий перелік витрат на відрядження, які відносяться на валові витрати.