Особливості макроекономічної ситуації в Україні 1998-2000 рр.

•девальвація 1998-1999 років має відмінну від 1992-1994 років природу. Перша мала монетарну причину, оскільки відбувався друк огрівної грошової маси, яка не була підкріплена. Криза серпня 1998 року і подальша девальвація була викликана серйозними проблемами в бюджетній сфері. Таким чином різко підвищився курс на тверду валюту.

•динаміка, рівні девальвації і інфляції не співпадають. У цей час, при однаковій спрямованості показників темпи зростання споживчих цін значно відстають від зростання курсу долара, а це може привести до інфляції. Девальвація серйозно ускладнює бюджетні проблеми. Прибутки бюджету ростуть повільно, а витрати швидко. Пропорціонально зростанню курсів твердих валют збільшуються тільки надходження за рахунок імпортного мита. ПДВ з імпорту балансується відшкодуванням ПДВ з бюджету експортерам. Сильно збільшується навантаження по бюджетним статтям, що стосуються обслуговування зовнішнього боргу, соціальних виплат, тому наростає дефіцит, який необхідно покривати.

Як покрити бюджетний дефіцит? Способи:•залучення приватних коштів(невигідно при фінансовій нестабільності);

•емісія грошей, кредитором є Центральний банк(невигідно, тому що станеться різке падіння внутрішнього попиту, а звідси - інфляційний вибух).

Падіння внутрішнього попиту було однією з причин погіршення динаміки виробництва. Пік впливу кризи - перший квартал 1999 року.

Девальвація гривні. У минулому році долар став дорожче за гривню на 50%.Таким чином, будь-який інвестор, що вклав долар в економіку України і що отримав прибутковість нижче за 50% не тільки нічого не запрацював, але і втратив вкладене. При прибутковості у 20% від вкладеного долара залишилося тільки 80 центів. Це просто смертельне для інвестицій. Поріг прийнятності прибутковості для рішення інвестувати повинен перевищувати 60-70%.

Без відновлення високого курсу гривні гроші не виконують функції накопичення. У період стабільності національної валюти, внески населення в банківську систему реально зросли в 2,1 рази. За подальші два роки вони скоротилися на 12%. Нинішній стан банківської системи дозволяє щонайбільше говорити про васполоття банками функції розрахункового обслуговування економіки і бюджету. Але наші банки не спроможний обслуговувати інвестиційний процес. У них просто немає для цього грошової маси. Середні процентні ставки по кредитах на кінець минулого року в 2,7 рази перевищили темпи інфляції(52,0 і 19,2% відповідно).З одного боку - вкладники не хочуть розміщувати депозити під низькі проценти, а з другої сторони, дуже великий ризик кредитування, немає гарантій перетворення позитивних процентних ставок в негативні внаслідок проїдання банківського капіталу. [1,c.4]

Уряд не зміг утриматися від прогнозу економічного зростання в 2000 році - в проект бюджету закладено зростання реального ВВП на 1% - і це не дивно, так як останні чотири роки різні склади Кабміну наполегливо прогнозують економічне зростання.

Плануючи також зростання обсягів промислового виробництва - на 4,6%, що трохи більше, ніж в 1999 році(4,3%).Здавалося б - позитивна тенденція. Але зростання виробництва досягається в основним за рахунок збільшення заборгованості(як між підприємствами, так і перед бюджетом), тобто за рахунок погіршення фінансового становища підприємств(об'єм простроченої дебіторської заборгованості в промисловості за січень-листопад 1999 року збільшився на 15,5 млрд. грн., або в 3,8 рази більше ніж в 1998 році).[2,c.1,7]

Зростання цін в цьому році не повинне перевищити аналогічний показник 1999 року і, по прогнозу становитиме 19% (в річному численні).Неважко передбачити, що відносно низький рівень інфляції буде досягнутий, як і в билі роки, в основному за рахунок зниження реальних прибутків населення(скорочення платоспроможного попиту). Так, в 1999 році грошові прибутки населення скоротилися на 11,8% по відношенню до 1998 року, що знизило платоспроможний попит населення і привело до скорочення роздрібного товарообороту на 5,2% і об'єми платних послуг - на 7,8%.І це не дивлячись на масштабні погашення по соціальній заборгованості в рік президентських виборів.

Середньорічний обмінний курс прогнозується на рівні 5,78 грн./дол. (на кінець року 6,02 грн/дол.)Відповідно виникають сумніви про реалістичність такого прогнозу, а значить треба виділити чинники, які в свою чергу будуть впливати на цей прогноз. Визначимо два чинники: обслуговування виплат по зовнішньому боргу і вибрана система валютного режиму. Аналіз: якщо буде вибраний режим прив'язки до кошика валют(це нам пропонує Президент в проекті послання до Верховної Ради), то неминуча стрибкоподібна поведінка обмінного курсу, що і відбувалося в минулі роки, коли діяв валютний коридор. Цікаво відмітити факт - Президент України вже пропонував Нацбанку в грудні минулого року розглянути можливість переходу до currency board, яка передбачає прив'язку гривні до однієї або групі валют, однак пішла відповідь НБУ про недоцільність такої прив'язки. [2,c.1,7]