Сучасні тенденції розвитку ринку праці в Україні

Носії господарсько-трудових інтересів — це соціальні групи, які відрізняються один від одного за майновим станом, доходами, професіями, галузевими та регіональ¬ними інтересами, Зокрема це власники засобів вироб¬ництва (роботодавці) та власники робочої сили (наймані працівники). Кожна з цих груп має свої інтереси, об¬умовлені їх соціально-економічним станом, тощо.

Виразниками господарсько-трудових інтересів висту¬пають об'єднання носіїв господарсько-трудових інтересів (спілки, асоціації). Серед них найбільш відомими є проф¬спілки, спілки роботодавців — фермерів, різних торгов¬ців, банківських установ і т. ін.

Найбільшими виразниками господарсько-трудових інтересів є профспілки та спілки роботодавців. Вони взаємодіють на ринку праці, прагнучи максимально вплинути на державні структури та один на одного. Вони мають свої друковані видання, значні фінансові кошти, центри підготовки кадрів і зв'язків з громадськістю. Ви¬разники господарсько-трудових інтересів використову¬ють такі засоби впливу на органи державного регулювання як консультації, поради, рекомендації, меморандуми тощо.

Виконавцями господарсько-трудових інтересів є орга¬ни трьох гілок влади, побудовані за ієрархічним принци¬пом, зокрема це: Міністерство праці; обласні, районні, міські служби зайнятості; відділи та управління з праці та соціальних питань при виконавчих комітетах. Ці органи державної влади покликані запроваджувати у життя про¬граму державної економічної політики.

Останнім часом помітна тенденція злиття суб'єктів державної та приватної економічної політики і поява в результаті цього нових регулюючих органів. Наприклад, створюється орган з представників спілок підприємців, профспілок і виконавчої влади для регулювання тариф¬ них угод між підприємцями та трудящими. Він служить

для узгодження інтересів головних суб'єктів праці — роботодавців і найманих працівників.4

Носії та виразники використовують різні способи впливу на державну економічну політику: засоби масової інформації, демонстрації, маніфестації, збір підписів, звернення в суди, кампанії громадянської непокори тощо. В свою чергу органи державної влади використовують свої засоби адміністративного та економічного впливу на носіїв та виразників господарсько-трудових інтересів: трудове та господарське законодавство, оподаткування, пенсійне законодавство, пільгове кредитування, санкції та штрафи.

Об'єкти державного регулювання ринку праці — це си¬туації, явища та умови соціально-економічного життя, де виникають труднощі, які не розв'язуються автоматично, в той час як їх розв'язання терміново потрібне для нор¬мального функціонування економіки і підтримання соціальної стабільності в суспільстві. До них належать:

-соціальні відносини між роботодавцями і працюючими за наймом;

-трудові відносини між роботодавцями і найманими працівниками, включаючи оплату та охорону праці, найом та звільнення працівників;

-зайнятість включаючи регулювання попиту та про¬позиції робочої сили;

-допомогу по безробіттю;

-підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфі¬кації працівників;

-розподіл та перерозподіл робочої сили тощо.

Види державного регулювання ринку праці :

-Захисне, призначене для обмеження дій, які при¬ зводять до незахищеності різних верств населення.

-Заохочувальне, направлене на створення умов, у яких

можуть створюватися і розвиватися певні форми діяль¬ності.