Судження

Таким чином повна структура простого судження може бути представлена як:

Поділ простих судженнь за кількістю і якістю

З позицій класичної формальної логіки просте судження за ознакою повноти (кількістю) об’єму поділяються на :

загальні (кванторне слово – “Всі”) – судження, яке має у якості суб’єкта загальне поняття, а предикат якого належить до всього об’єму суб’єкта – “Усі фінансисти є фахівцями з цінних паперів”, “Всі справжні викладачі ДонДУУ втілюють в життя ідеали істини, добра, краси і справедливості”, “Всі правознавці не є адвокатами”;

часткові (кванторне слово – “Деякі”) – судження, яке має у якості суб’єкта загальне поняття, а предикат якого належить лише до вказаної частини об’єму суб’єкта – “Деякі студенти є відмінниками”, “Лише деякі люди можуть вважатися особистостями”;

одиничні (кванторне слово – “це”) – судження, яке має в якості суб’єкта одиничне поняття, а його предикат належить до всього об’єму суб’єкта – “Леонід Данилович Кучма – президент України”, “Студент Сидоренко В.М. – відмінник”.

У свою чергу за якістю зв’язки судження поділяються на :

стверджувальні (зв’язка “є”) - у ньому говориться, що певна ознака визнається як присутня у предмета;

заперечувальні (зв’язка “не є”) – певна ознака заперечується.

Таким чином, об’єднана класифікація суджень за кількістю і якістю виглядає так:

•загальностверджувальні судження – “Всі S є Р”;

•загальнозаперечувальні судження – “Всі S не є Р”;

•частковостверджувальні - “Деякі S є Р”;

•частковозаперечувальні судження – “Деякі S не є Р”;

•одиничні стверджувальні судження – “Це S є Р”;

•одиничні заперечувальні судження – “Це S не є Р”.Перші чотири види суджень логіка позначає такими символами:

1.загальностверджувальні судження – “А” (від “affirmо” – лат. “стверджую”);

2.загальнозаперечувальне судження – “Е” (від першої голосної лат. “nego” – заперечую);

3.частковостверджувальні судження – “І” (від другої голосної “affirmо” – лат. “стверджую”);

4.частковозаперечувальні судження – “О” (від другої голосної лат. “nego” – заперечую).

3. Розподіл термінів у простому судженні

Термін S або Р вважається розподіленим, якщо об’єм одного терміну повністю входить в об’єм іншого або повністю виключається з нього. Тобто термін розподілений, якщо задля вирішення питання про істинність судження необхідно врахувати усі предмети, які є елементами об’єму терміну. Термін вважається нерозподіленим, якщо його об’єм складає лише частку об’єму іншого терміну. Тобто в судженні говориться не про всі предмети, а про частку об’єму загального поняття.