Життєва і творча доля Миколи Куліша

Якби Миколі Кулішу в юні або молоді роки сказали, що йому призна­чено стати видатним драматургом, він, мабуть, дотепно пожартував би з цього передбачення. І не тільки тому, що любив і шанував жарт. М.Ку­ліш тривалий час не вбачав у собі якоїсь особливої талановитості й за­надто критично оцінював власні можливості. Вже бувши визнаним митцем, він мав глибокі сумніви щодо свого драматургічного хисту. На початку творчого життя Куліш не ставив перед собою високих і великих цілей, проте досяг їх. Він був від природи багатогранно обдарованою людиною. Талановитий військовий, діяч національної освіти, педагог, газетяр, поле­міст, організатор літературного процесу в Україні, теоретик літературно-мистецького розвитку. Але насамперед Микола Куліш – видатний драматург ХХ століт­тя, творчість якого відкрила нові напрямки у розвитку світового мистецтва. Могутня постать письменника увібрала в себе неповторність, силу й красу землі, на якій він формувався і зростав.

Микола Гурович Куліш народився 6 грудня (за новим стилем – 19 грудня) 1892 року в Чаплинці, що тоді входила до складу Дніпровського повіту Таврійської губернії. Враження від дитинства у Куліша були су­перечливими. Він любив свій край – його людей, природу, степ. Він зворушливо й ніжно любив Чаплинь, як називав батьківське село у своїх листах. Подумки він часто повертався до рідних місцин, краєвидів, знаходячи у цьому духовну насолоду та надійнішу відраду. Будучи знаменитим митцем, Куліш натхненно розповідав про Таврію своїм рідним, бли­зьким за духом письменникам. Проте залишилися у нього від дитинства й гіркі почуття, частину яких він передав у широковідомій автобіографії 1921 року. “Детские годы прошли в крайней нужде, иногда в нищете. (Автобіографію написано російською мовою – Я.Г.) Отец, безлошадный крестьянин, большую часть жизни прослужил в помещичьих экономиях в качестве чернорабочего и у богатых мужиков поденщиком. Всю горесть подневольной жизни старался заглушить водкой… До народной школы, чуть не пятилетним мальчиком, меня уже нанимали богатые мужики пастухом свиней и телят, то нянькой, то погонщиком лошадей и проч.”

Спочатку Микола навчається у церковно-парафіяльній школі. Він виявився здібним учнем. Добрі люди є в будь-які часи і за будь-яких режимів. Були вони і у рідному селі М.Куліша. Чаплинська інтелігенція вирішила допомогти обдарованому хлопцеві. Вона зібрала кошти – близько ста карбо­ванців, і Миколу зарахували до Олешківського міського училища.

В Олешках Куліш також виділявся у навчанні серед своїх товаришів. Проте його стосунки з керівництвом училища складалися важко. Микола за вдачею був різким, відвертим, рішучим, гострим на язик підлітком, мав значний вплив на ровесників. Навколо нього групувалися критично мисля­чі учні. Іван Дніпровський, приятель Куліша ще з олешківських часів, у своїх нотатках до його літературного портрету відзначав, що Микола був ватажком усякого незадоволення, усякого протесту як в училищі, так і в притулку благодійного товариства, де він в Олешках мешкав. М.Куліша декілька ра­зів відраховували з училища, як він писав в автобіографії, “за организацию кружков молодёжи и непочтение к начальству”, і все ж таки його здібності визнавалися настільки непересічними, що серед учителів завжди знаходилися такі, хто підтримував бунтівного підлітка. Саме завдяки допомозі цих педагогів Кулішу 1908 року вдалося вступити до Олешківської прогімназії. Однак його учбова одіссея на цьому не завершилася. Коли до закінчення прогімназії залишалося зовсім небагато, заклад було закрито. Щоб все-таки пройти повний курс навчання, Микола разом з товаришами їздив на Кавказ, до Поті, де екстерном складав важкі іспити.

У літературному розвитку М.Куліша Олешки посідають особливе місце. В Олешках він починає писати. Його перші творчі пошуки складалися з сатиричних віршів, фейлетонів, епіграм. Вони з’являлися в учнівських журналах “Наша жизнь”, “Колючка”, “Стрела”, “Веселое язычество”, ініціатором і редактором яких він сам й виступав, розходилися у списках серед підлітків та молоді. Сатиричні виступи М.Куліша жваво сприймалися учнями, які швидко підхоплювали його дотепні вислови та думки. Тут же він робить перші драматургічні спроби - пише колоритні малюнки з навколишнього життя. 1913 року, перебуваючи в Олешках, він пише п’єсу “На рыбной ловле” (російською мовою), з якої пізніше виросла комедія “Отак загинув Гуска”.

Кулішеві йшов двадцять другий рік. Він збирався продовжити навчання, надіслав документи до Новоросійського університету, але влітку 1914 року його було мобілізовано.

Так закінчився перший період його життя, у який він зазнав злиднів, голоду й бездомності, робив наймитом, пережив захоплення літературною творчістю, зіткнувся з фізичними й розумовими перевантаженнями, відчув силу людської доброти й підтримки.

Та головні випробування чекали на нього попереду.В армії несподівано для себе Микола Куліш робить військову кар’єру. Починає він рядовим у запасному батальйоні. Потім навчається в Одеській школі прапорщиків. На фронті дослужився до штабс-капітана. Три роки – з 1915 до 1917 – проводить на передовій. Якими б небезпечними й складними не були перипетії його долі, вони не могли спинити літературний потяг М.Куліша.