Григорій косинка
«Ім'я й діло Косинки міцно вплетені у вінок слави україн¬ської літератури». Беззаперечність тпге слів знаного художни¬ка Василя Касіяна нині очевидна. Однак за коротке життя Григорієві Стрільцю, який обрав собі за літературний псевдо¬нім народну назву квіток — червоних косинців, випало про власні новели чути здебільшого несправедливі докори й по¬хмуру «класову» критику.
Він, як і чимало українців його покоління, вірив у життє¬дайне вивільнення революції, у національний і духовний роз¬вій, у «свободу, рівність, братерство» й захоплено працював для цього розвою. Однак закономірно приходило гірке проз¬ріння. «Ми стаємо не інженерами, а міліціонерами людських душ», — проголосив Косинка на одному з письменницьких зібрань у 1934 р. Подібних заяв сталінський режим не виба¬чав. Повернути Григорія Косинку читачеві дозволили в 1962 р.
Григорій Михайлович народився 29 листопада 1899 р. в селі Щербанівці Обухівського району Київської області. Ба¬тьки — малоземельні селяни — пробували одного разу поліп шити своє злиденне життя в далекосхідних краях, але швидко повернулися назад до села і перебивалися батьківським підро¬бітком на цукровому заводі. Майбутній письменник змалку підробляв, працюючи в панських економіях. Він закінчив сіль¬ську двокласну школу, 'а в 14 років вирушив до Києва на заробітки. Працював чистильником чобіт, канцеляристом і закінчив вечірні гімназіальні курси. Брав участь у громадян¬ській війні, сидів три місяці в тюрмі, а протягом 1919—1922 рр. навчався (через матеріальне становище закінчив лише три курси) в Київському інституті народної освіти.
11 лютого 1919 р. він дебютував у газеті «Боротьба» не¬великою заміткою «З робітничого життя», а згодом опубліку¬вав ще низку журналістських матеріалів — «Уривки з щоден¬ника», «Малюнки життя», «Лист з села», «Попівська грязь», «Маленький фейлетон», «Неньковці» — із доволі типовим на той час ідеологічнореволюційним змістом, але вже в них ви¬разно відчутні елементи того неповторного авторського сти¬лю, який відтак буде характерним для його прози (схильність до точного вимальовування реалістичних картин із життя, влучний добір і ефектне змалювання ситуацій живою україн¬ською мовою, залучення до тексту елементів діалогічності). Усі ці матеріали вже були підписані не справжнім прізвищем Стрілець, а псевдонімом Косинка. Треба зауважити, що «боро¬тьбисти» — партія українських соціалістівреволюціонерів — відіграли неабияку роль у житті Григорія Косинки. 1919 р. був вельми знаковим у його долі. Він знову зіткнувся зі зли¬днями, будучи не в змозі знайти роботу в Києві. Виручили саме «боротьбисти», час від часу друкуючи у своєму партійно¬му органі, газеті «Боротьба», його матеріали.
4 травня 1919 р. в тій же «Боротьбі» Григорій Косинка надрукував свій перший власне художній твір — новелу «На буряки». Новела має підзаголовок «Згадка з дитячих літ» і немов переносить читача в часи Косинчиного дитинства, коли він, будучи ще хлоп'ям, ходив полоти буряки на панському лану, аби заробити бодай сякутаку копійчину, долаючи неви¬мовні злидні. Дитині ще не під силу працювати нарівні з доро¬слими, й економ давав йому полоти лише один рядок, за який, звісно, й платили удвічі менше. У новелі розповідається саме про той день, коли задобрений «півпляшкою» економ таки дозволяє хлопчині ці «два рядки», і малий старається з усіх сил. Це твір насамперед про «самоусвідомлення дорослості», тобто знаковий у житті дитини час, коли вона ніби одномоменТно стає дорослою. Таке, очевидно, відбувається з кожною людиною — у свій час, і залежить від цілої низки факторів, серед яких, безперечно, важливий і соціальний аспект, і любо¬вний, адже в новелі «На буряки» вони невіддільні один від одного: «Яка вона добра й гарна... Але ж: два рядки — три¬дцять п'ять копійок, синя сорочка... Я був щасливий». Людині для щастя зовсім не так багато треба — матеріальний спокій і духовний неспокій; очевидно, саме такою є головна ідея цієї новели, якщо розглядати її як цілісний твір.Під час навчання в КІНО (Київський інститут народної освіти, теперішній Київський університет), Косинка поринає в бурхливий вир літературного життя. Уже в 1920 р. він стає членом літературномистецької групи «Гроно». Гронівці хоч і проголошували модні на той час ідеї «пролетарського мистец¬тва», однак погляди їх насправді не відзначалися «гіпертрофованою революційністю». Навпаки — свої критичні зусилля вони зосередили на жорстокій полеміці з «пролеткультівцями», які закликали творити нове,.«пролетарське мистецтво», так би мовити, з «чистого листа», жодним чином не зважаючи на класичні надбання та взагалі все, зроблене попередниками. Гронівці, і серед них молодий новеліст Григорій Косинка, ратували за сучасне осмислення здобутків світового й україн¬ського мистецтва, виступали на сторінках свого альманаху за якнайшвидше видання української класики, зокрема творів Лесі Українки, Василя Стефаника, Ольги Кобилянської. «По¬зиція «гроністів», — зазначає Михайло Наєнко, — базувалася в основному на тезі Льва Толстого про те, що мистецтво є мостом між людськими душами, знаряддям для стосунків лю¬дей у сфері почувань. Мистецтво повинно бути зрозумілим для якнайширшого загалу, читаємо в «Кредо» альманаху, але воно не повинно йти тими шляхами, за які галасують пролеткультівці». Члени цієї групи декларували своє намагання син¬тезувати всі можливі стильові методи й художні течії, назива¬ючи таку ідею «спіралізмом». Утім, на практиці найближчими для них були футуризм та імпресіонізм, причому Косинка від¬верто схилявся до останнього.
На сторінках альманаху, який мав таку ж назву, що й гру¬па, Григорій Косинка опублікував три свої твори — «Мент», «Під брамою собору», «За земельку», які разом із першою його опублікованою новелою «На буряки» привернули до молодого письменника увагу критики й читачів, адже в ті роки в українській прозі було небагато творів, у яких знайшло б відображення сучасне життя, зміни, які спричинили револю¬ція та не вповні завершена громадянська війна. Ці твори свід¬чили, крім того, що автор блискуче володіє стилем і майстер¬но зображує своїх героїв. Зрештою, героєм перших творів Косинки був фактично він сам — автобіографічний елемент у всіх цих текстах дуже помітний.