Життя і творчість Вітезслава Незвала

Однією з найбільш досконалих поезій цього циклу є “Чеська пісня”. У вірші виникає картина рідного краю, сповнена глибокої любові й йзахоплення поета. Дитинство, рідний краєвид і відгомін змалку знаної народної пісні - це те, що дає змогу і силу. І поет лине думками у спогади. Він складає пісню, в якій розповідає про дорогий для нього край, про маленьке моравське село, де пройшло його дитинство.

Все постає досить зримо, реально. Село з його атрибутами: центральною площею, церквою, мостом, тополями, і піснею, яку співають діти. Предметні образи дуже місткі. Тут потрібні бачення, уява, щоб заповнити предметний простір своїми відчуттями.

Десь на майдані сільському

Ввечері стане вільніше

В час коли дзвони церковні

проливаються

в чаші тополь.

і на мосту лине спів парубочий

А гармониха

СтрумокІ

Зірки

Помагають очам золотим.

“Без участі великого розуму, стверджує В. Незвал в спогадах “З мого життя” - навіть найменший ліричний вірш буде неминуче недним і безбарвним. Набряклі від сліз очі нічого не варті в поезії, як не варті найпіднесеніші задуми, поки здатність мозку, що наз. уявою, не надасть творові тієї точності, якою вирізняються високоякісні промислові вироби”. Разом з поетом читач відчуває красу щасливого світу дитинства. Автор утверджує радість повернення до рідного краю, де минали дитячі роки. Пісня дитинства здатна вилікувати від душевних ран. “Якщо б мене запитапи, де знаходяться платонівські ідеальні праобрази світу, я б відповів без вагань - у світі дитинства” - писав В.ЕНезвал у своїх спогадах. Ця ідея проголошується в останніх рядках вірша з неприхованою щирістю:

І наспів цих діток безгрішних

Недужного втішить

Мов у горішнику

Дрозд-пересмішник.

У “Чеській пісні”, як і в інших віршах В.Незвала раннього періоду, виявилась характерна ознака його творчості - поєднання традиційних ритмічних ( зокрема фолькльорно-пісенних) форм з новаторськими експериментами у царині поетичної мови, художніх образів, ритміки. Поет оновлює вірш, заповнюючи його додатковими паузами, які надають виразності тим чи іншим образам.

Прагнучи новаторства, він відмовляється від пунктуацій. Так друкована переважна більшість його збірок.

В.Незвал - поет, обдарований надзвичайною силою фантазії. Але його сила, навіть у період найбільшого захоплення процесами підсвідомості, трималася творчого грунту - дійсності. Для нього реальність - поштовх для створення поезії. Митець почуває себе впевнено лише тоді, коли має справу з достовірними переживаннями або фактами. У цьому можна пересвідчитись, звернувшись до його віршів.