Життя і творчість Вітезслава Незвала

План

Біографія Незвала

Сюрреалізм в творчості Незвала

Характеристика

-”Чеська пісня”

- “Ролдель” (“Пробач мені...”)

- “Прага з пальцями дощу”.

Вітезслава Незвала традиційно називають творцем нової чеської поезії. Високі надбання його творчого доробку пізнаються широким колом читачів. Не все написане ним має однакове значення, але все без винятку є повчальним. Він уважав себе поетом, який вчить розуміти буденне в контексті вічності, усвідомлювати своє людське призначення, сприймати себе, як часточка всесвіту. Тому у його творах поєднуються конкретність і філософський підтекст, реальний світ і багатство факторів. За словами поета, він міг “підніматися до небес на своїх поетичних крилах”, але потім знову “повертатися на землю”, яка давала йому наснагу.

Народився Вітезеслав Незвал 26 травня 1900 р. в сім’ї сільського учителя у селі Бісхоупки на Чесько-Моравській височпині. Майбутній поет пишався тим, що дід по батькові та дядько були кваліфікованими ливарями, а сільський рід матері користувався повагою в окрузі за чуйність і справедливість.

Невелика сім’я Незвала, в якій була ще донька Власта, жила, хоч і скромно, але в достатку. Батько з ранніх років намагався розвинути у дітях допитливість, інтерес до музики, поезії, сам любив книги, збирав бібліотеку. Світ чеської класики оточував хлопця з того моменту, коли він почав вчитися читати. Учнем початкової школи зачитувався книжками з серій “Друг батьківщини”. Найбільше йому подобалися “Потоп” і “Хрестоносці” Г.Сенкевича.

Близькою була для В. Незвала і природа. Квітучі садки, носороги і поля села Шамі Ковіце (сюди сім’я переїхала 1903 р.) назавжди увійшли для нього в поняття батьківщина. Сільське дитинствозало поета з народними звичаями, повір’ями, піснями, з яскравою метушнею сільських свят.

У 1911 р. він став учнем гімназії в м. Тршебичі, де познайомився з художнім світом Ф. Достоєвського, Е.Бормана, Едгара По, В. Гюго, та ін. У гімназії написав цілий зошит віршів, але, на його думку, вони були “банальними шкільними римуваннями”. Іншою пристрастю Незвала - гімназиста була музика. За власним зізнанням поета, він, найімовірніше, став би композитором і музикантом, якби в Тршибичах можна було продовжувати систематичні заняття музикою.

Під час Першої світової війни учень дев’ятого класу гімназії В. Незвал одягнув мундир австрійського піхотинця. Проте йому поталанило перервати свою військову кар’єру - захворівши і портапивши до лікарні, він домігся звільнення від військової служби і повернувся в Шашіковіце. Після війни закінчив Тршебецьку гімназію і вступив до Брнонського університету на юридичний факультет. Провчився семестр у Брно, перевівся на філософський факультет Кракова університету в Празі, щоб поглибити освіту. В Празі розширив уявлення про західноєвропейську літературу, знайомлячись з “Антологією франзузської поезії” у перекладі К. Чапека. Навесні 1922 року вступив до спілки молодих письменників і художників “Деветсил”.

На думку письменника, поетизм став уособленням бажання “організувати реальність так, щоб вона була здатна задовольнити поетичний голод лдства, від якого страждає наше століття”. Сутність метода полягала в новому розумінні сюжету й композиції в поезії. Замість послідовного розвитку поетичної ідеї або життєвої колізії - вільний розвиток поетичного образу на підставі асоційованого мислення. Реальні враження “трансформуються”, між ними встановлюються метафоричні зв’язки. Увесь вірш будується як розгорнута метафора. Крім того, “поетисти” проголосили культ духовного епікурейства, захопили красою слово, що здатне перетворити світ. Його погляди періоду поетизму викладені в книгах “Вольтер”, “Фальшивий арьян” (1925) в есе “Вірш”, в збірці “Пантоміма” (1924), що нагадує неокласичні збірки М. Рильського.