Життя і творчість Вітезслава Незвала

З кінця 20-х років поета приваблює таємниця підсвідомих психічних процесів особистості, “гра почуттів” і “гра сердечних бажань”. Він намагається проникнути в глибини людської душі, освітити її “променем інтелекту”. Тому невипадково його творчість поступово підпадає під вплив сюрреалізму. В. Незвалу імпонував потяг сюрреалістів до дослідження механізмів творчості, інтуїції, підсвідомості, сновидінь. Одна він завжди наголошував на другій частині терміну “сюрреалізм у сутінках потойбічного світу шукав ключі для розуміння рнеальності. Ніякої надреальності в трансцендентному змісті ми не визнаємо, - писав В. Незвал.-Наша так звана “надреальність” (“єхор” з французької означає “над”) є синтезом реальності. Ми за більш правдиве і повне осягнення діалектно зрозумілої і сприйманої повсякденності”.Наприкінці 20-х на початку 30-х років поет створює чеський варіант сюрреалізму. Згідно з його концепцією, справжня сутність і прагнення людини, не спотворення під впливом суспільства, містяться в емоційній, стихійній, підсвідомій сфері психіки, у поетичній фантазії, дитячому світосприйманні тощо. Звідси завдання письменника - розвивати таємниці духовного життя людини, звільняючи її почуття, переводячи їх з потаємного плану в реальний.

У березні 1934 р. В. Незвал заснував у Празі групу сюрреалістів (К. Біби, І. Штирський, Туайян, К. Тейге), уклав маніфест “Сюрреалізм в ЧСР”, де підтримував програму французького сюрреалізму.

Коло тв. сюрреалістичного змісту у В. Незваал 30-х років досить широке: це його прозаїчні книги “Невидима Москва” (1935), “Вулиця Жи-Ле-Нер” (1936), “Празький пішоход” (1938), поетичні збірки “Жінка у множині” (1936), “Абсолютний могильник” (1937) та ін. В. Незвал багато перекладав з А. Бретона та П. Ехюара, наполегливо пропонував сюрреалістичний тип образності у створеній ним антології “Сучасні поетичні напрями” (1037) та ін.

У 1938 році з політичних міркувань відійшов від сюрреалізму. Роки фашистської окупації Чехословаччини поет переживав разом зі своєю країною. Він не використав наданої йому можливості емігрувати з посиленням режиму окупації його твор перестали друкувати. Вірші, написані у 1941 - 1945 рр., побачили світ уже після звільнення країни. У роки окупації В. Незвал уперше в своєму житті звернувся до живопису, виявивши в цій галузі мистецтва неабиякі здібності. У 1944 р. був заарештований гестапо, але незабаром його відпустили, оскільки не вдалось зібрати компроментуючий його матеріал.

Яскрава індивідуальність ліричного поета В. Незвала відбилась у збірках віршів як раннього (“Міст”-1922), так і зрілого “Прага з пальцями дощу” - 1936, “Жінка у множині” - 1936 та ін) періодів творчості. Зокрема, поезій “Осінь”, “Злазки” є емоційним відгуком, який залишила в душі поета конкретна подія, зазначена лише мимохідь. При всьому заглибленні у свій внутрішній світ В. Незвал пов’язаний з дійсністю, наповнений нею (“Хоругв”, “Тесля”, “Утіка”, “Пристрасті” та ін.). Але дійсність часто домислюється ним у казковофантастичному плані. Потік реальних вражень поета проходить через уяву, і нагромаджуючи метафори, набуває підтексту.

Найяскравіші й радісні кольори з’являються у віршах на сільські теми (“Вечірня”, “Весіння”, “Співчуття”), тут село - це острівець, земля обітована, де поет розумів радість буття, рятуючись від неспокійного світу. Подібно до П. Тичини (“Сонячні кларнети”) В. Незвал намагається “підсилити” емоційну виразність віршів музикою, шукаючи режим та мелодії, життєлюбні образи, небуденні асоціації.

У 1953 р. письменник був нагороджений золотою медаллю Всесвітньої Ради Світу за поему “Пісня світу”, присвячену дружбі народів. У 1956 р.. виступив з доповіддю “Про деякі проблеми сучасної поезії” на ІІ з’їзді спілки чехословацьких письменників, де обгрунтував місце чеської літератури у світовому процесі.

В. Незвал помер 6 квітня 1958 р. від серцевої недостатності, що виникла під час запалення легенів. Лише за тиждень до того дня поет повернувся з мандрівки по Італії, був сповнений вражень і планів, але нові книги віршів вже залишились ненаписаними.

Творче життя поета Вітезеслава Незвала було безперервним пшуком. “Щохвилинно потрібно винаходити”- стверджував він. У 1923 р. Незвал (разом із Карелом Тейге) “винаходить” поетизм, у 1934 році він організував групу чеських сюрреалістів, потім звертається до класичних поетичних жанрів і врешті - решт стає поборником соціалістичного реалізму, але захоплюючись “ізмами” свого бурхливого часу, а інколи й вигадуючи нові, поет Незвал завжди був ширший за будь-який напрям. Був поетом. “Не будемо вимагати від поезії нічого, крім людини з усією різноманітністю її рис - закликав він.

Уже перша поетична книга Незвала “Міст” (1922) виявила особливість його світосприйняття. Поет казав, що в нього наче дві пари очей: його цікавлять і реальна дійсність, і “все незвичайне, тьаємниче”. Творча фантазія переплавлює живі враження від дійсності в поетичний світ, в якому співіснують справжнє і фантастичне. Ліричний герой Незвала - мандрівник, подорожник. Він прагне побачити життя в усіх його проявах.