Житття і творчість Л. М. Толстого

нике”.Після смерті Миколи 1 в 1855 році суспільне життя стало надзвичайно напруженим, динамічним.В країні складається революційна ситуація.Толстой навіть припускає можливість прямого зіткнення протилежних інтересів поміщиків та селян. “…закінчиться тим, що нас усіх переріжуть…”Толстой, на відміну від Чернишевського та Некрасова вважає, що остаточною ціллю має бути примирення всіх в добрі. Він пише рішучого листа Некрасову, де виражає свою незгоду з виключно критичним та сатиричним змістом журналу. В 1858 році “Современник” розриває “обов*язковий договір” . З журналу пішли Тургенєв, Толстой, Григорович та інші. Редакція журналу пояснила читачам, що неможна було жертвувати основними ідеями видання. В 1861 році , повернувшись з-за границі, Толстой з головою поринає в суспільну працю. Він відкриває школи для селянських дітей осінню 1859 року,залучає до роботи з учнями студентів. Толстой розглядає цей почин лише як перший крок в розгортанні широкої просвітницької діяльності серед народу. Народна освіта, що знаходиться не в руках уряду, а в руках чесних, освічених людей, Толстой вважає засобом вдосконалення суспільного устрою. Письменник також вирішує заснувати журнал “Ясная Поляна”, що виходив на протязі 1862 року.

Толстой різко негативно оцінив реформу 1861 року про скасуван-

ня кріпосного права вважаючи, що вона не задовольняє народних вимог. Він відкрито виступав проти реформи, захищаючи інтереси селян, за що царський уряд встановив над ним нагляд.

Вивчення взаємовідносин кріпаків і поміщиків помогло Толстому ще ближче познайомитися з життям народу в одну із найважчих го-

Дин його історії. Саме ця обставина зіграла вирішальну роль в тому, що письменник знову повернувся до художньої творчості.

Підйому творчої активності сприяли і щасливі особисті обставини: в 1862 році Толстой одружився на Софьї Андріївні Бернс, дочці відомого московського лікаря, яку палко кохав.

Спираючись на досвід Пушкіна(“Арап Петра Великого”, “Борис Годунов”), Толстой створює нову форму історичної повісті, де розвиток подій визначається рухом самої історії, де всі дійові особи втягнуті в історичний потік, де в органічній єдності переплітаються окремі приватні приватні долі і доля народу, де філософські роздуми поєднуються з сімейною хронікою, картинами природи, сценами поєдинків. І ввесь цей різноманітний, об”ємний матеріал пронизаний і пов”язаний одною ідеєю, яку письменник відзначив як "думу народну”, маючи на увазі народне значення громадянської війни 1812 року. Зрозуміти і відобразити риси національного характеру великого народу, характеру, що з особливою силою про-

явився в один з найгостріших історичних моментів,- ось до чого прагнув Толстой.Намір письменника відобразити піввікову іторію народу не був здійснений. Історичні рамки роману звужувались, але в міру роботи над нимвсе глибше ставав його зміст. Народ як носій духовних цінностей займав все більше місце в новому творі Толстого. Відображення конкретної історичної епохи набуває загальнолюдського значення, адже роздуми письменника про роль особистості і народних масв історичному процесі,про людину в суспільстві про війну і мир- це роздуми про історичні шляхи і долі всього людства.

Твір, що дістав тільки на останньому етапі роботи назву “Война и мир”, був результатом безперервної і напруженої шестилітньої праці (1863- 1869), “божевільного авторського зусилля”, за словами самого Толстого.

Художні шукання епохи 1805- 1820 років в “Войне и мире” примусили Толстого іти далі, в глибину російської історії, до епохи Петра І , де письменник, стурбований проблемами сучасної йому дійснос-

ті, бачив “початок всього”, “вузол російського життя”. Толстой перевернув гори історичних матеріалів, накинув декілька варіантів початку майбутнього роману, але несподівано його захопив інший задум- із сучасного життя.

Цей крутий поворот- ще одне свідчення творчих шукань письменника, що ні на хвилину не припинялися. Через 50 днів (до весни 1873 року) був завершений перший варіант нового твору. Але знадобилося ще чотири роки напруженої праці, заповненої одночасно і педагогічною роботою, і боротьбою з голодом в Самарській губернії, знадобилося безліч переробок, що інколи доводили

автора до відчаю, перш ніж рома “Анна Кареніна” став відомий читачам. Він був закінчений у 1877 році.