Друїдизм як ключовий принцип художньо-філософської концепції творчості М.С.Гумільова

Художньо-філософська основа творчості М.С.Гумільова є предметом дослідження вчених-літературознавців протягом багатьох років. Проте виявлення усіх її складових і досі залишається невирішеною проблемою. Це пояснюється й тим, що тривалий час М.С.Гумільов був забороненим письменником, і тим, що концепція його творчості являє собою складну, багатогранну систему, яка об’єднала у собі різні за своєю природою положення.

Не раз підкреслювалося те, що М.С.Гумільов відчув на собі вплив французького та російського символізму [4, 6, 12; 3, 25], романтизму [3, 13]. У філософському та релігійному аспектах беззаперечний вплив Ф.Ніцше [1, 9, 13; 3, 45, 46], А.Шопенгауера [3, 45], І.Канта [3, 38, 41-42], Геракліта [3, 14], буддизму [2, 569]; християнства [1, 7; 3, 31], масонства [1, 12]; окультизму [1, 12; 3, 23-24]. Проте, по-перше, навіть це розмаїття не вичерпує повністю ані творчості письменника, ані його життя; по-друге, не пояснюється, чому саме ці релігійні, філософські вчення та літературні напрями вплинули на творчість М.С.Гумільова, що є основою для їх поєднання. Отже, наше завдання – доповнити цей список та відповісти на запитання, чому письменник з усього розмаїття ідей, що панували у його час, вибрав ті чи інші, що саме дозволило йому їх поєднати.

Незаперечною, на нашу думку, основою творчої концепції М.С.Гумільова є вчення друїдів. Релігією давніх кельтів письменник захопився ще в юності. Він сам згадує про це у вірші “Пам’ять”:

Самый первый: некрасив и тонок,

Полюбивший только сумрак рощ,

Лист опавший, колдовской ребёнок,

Словом останавливавший дождь.

Дерево да рыжая собака,

Вот кого он взял себе в друзья [2, 288].

Друїди – духи дуба, наймудріші – кельтські жерці, які вклонялися силам природи. Це була могутня язичницька церква, що керувала цілим островом. Друїди володіли якимось таємним знанням, вкладеним у Слово та вербальний ритуал. Знання було записано віршами, тобто жерці були поетами. У цьому М.С.Гумільов побачив певний знак долі, нове високе призначення поетів: керувати світом. Коли в Ірландію прийшло християнство, друїди злилися з ним. Поступово їхнє вчення було втрачено, а з жерців виділилося чотири касти: клерки (писці), воїни, купці і парії (народ). Кожна з каст мала свої обов’язки та володіла якоюсь часткою колишнього знання [1, 61]. Метою каст було з’єднання, відродження Знання та друїдів-жерців.

Вплив друїдизму відчувається у всій творчості М.С.Гумільова, від ранніх збірок до останньої, “Вогненого стовпа”. Тільки з огляду на цей вплив ми можемо багато пояснити й у творах поета, і в його житті. Допоможе в цьому і схема, створена самим письменником. Це прямокутник, кожна вершина якого співпадає з однією з каст. Поряд із назвою касти написані імена римських богів, які є покровителями. Так, наприклад, над клерком стоять Юнона, Меркурій, Вулкан; над воїном – Діана, Марс, Юпітер; над купцем – Мінерва, Феб, Веста, над паріями – Венера, Церера, Нептун. У прямокутнику перетинаються діагоналі клерк-купець та воїн-парії. Центр – певний єдиний Дім, нерозділений простір і час, Дім, безпосередньо пов’язаний із Храмом Слова – це мрія акмеїстів та кінцева мета руху каст.

Виходячи з того, що до воїнів Гумільов відніс себе та Лермонтова, до клерків – Блока, до купців – Некрасова, касти, які спочатку чергувалися, пізніше співіснують, втрачають черговість. Цей факт не суперечить теорії пересування мас, а є логічним її завершенням: ближче до Дому, де нерозчленовані простір і час, останні починають викривлюватися, з’єднуючись.

Аналізуючи гумільовську схему, приходимо до наступних висновків:

1)касти рівновіддалені від центру, Храму Слова, незалежно від своєї значущості;

2)ймовірно, касти можуть переходити одна в одну як шляхом прогресу, так і шляхом регресу, тобто той, хто пішов з Дому парією, може повернутися клерком, і навпаки;