Символіка в романі О. Гончара “Собор”

“Собор ” тут як джерело, звідки бере свій початок мудрість і любов Вітчизни, до рідного народу. Роман виховує почуття патріотизму.

“Собор” – образ національної душі народу.

“Собор” допомагає у боротьбі з лободизмом, “лободами”, що гальмують рух до майбутнього

“Собор” храм краси і історії, храм зодчества козацького.

“Собор” належить всім людям планети.

“Собор” дух, що єднає людство.

“Собор” пристрасть епох.

“Собор” формула вічної краси, храму святої краси.

“Собор” нев‘януча душа степу, задушлива мрія духовності народу, його естетичних ідеалів.

Символ моральної чистоти, людяності, свободи, ідея духовності, мистецької довершеності і краси.

“Собор”

•тавір про боротьбу добра і зла.

•Роман – застереження, “роман – набат”

Письменник пророчо розгледів небезпечні явища, котрі зароджувались у нашому суспільстві, але котрі потім спалахом плісняви і тліну покрили мертві води застою.

Символом цього застою став герой “Собору” – Володька Лобода – цинік і негідник, “духовний браконьєр”, здатний на будь-яке святотатство в ім‘я нищої кар‘єри. Від знищення соборів до аварії на Чорнобильській АЕС. – це шлях Лободи і його сподвижників, шлях підміни таких вічних понять як совість і вірність заповітам батьків іншими, фальшивими цінностями; бездумним виконанням найбрудніших наказів вищого начальства. Автор у творі показав тих, хто не дослухався до моральної думки, хто плодив показуху, дбаючи про кар‘єру, прагнув стати перед народом.

Саме таким постає перед нами образ “номенклатурного” Володьки Лободи. Історія цього духовного браконьєра печальна і водночас повчальна. Володьчин батько, усіма шановний металург, сам він теж починав сталеваром. Володьки думки іноді не позбавлені здорового глузду. Він може запропонувати і щось путнє, але все це спрямоване лиш на одне: аби його оцінили, помітили, висунули вище. Поняття сумлінності для нього не існує. Він не розрізняє, що добре, а що погано, що морально, а що аморально.

У “Соборі” поставлені під захист ідеальні цінності – людяність і свобода. Зміст їх розкрито в образах Миколи Баглая, чистої душевної Єльки, совісного трудівника Ізота Лободи. Саме в поєднанні душевного чистого, інтелектуально- розвинутого й працелюбного – совісного, творчого письменного, можливе формування в людині людяності. Що таке свобода? Герої твору переглядають світ від первісних стійбищ до Геродота, від фольклору до гнівних вершин Шевченківських поезій, від патріотичних звитяг запорожців – до наших днів. Все це в межах Зачіплянки, де на кожному кроці десятки болючих питань:

•Під загрозою руйнування старовинний собор;

•Гине занедбане урочище Скарбне;