Книжна лексика в ліриці Є.Маланюка

Степовим суховієм палку.

До музичних термінів звертається Є.Маланюк і тоді, коли змальовує побутові життєві ситуації, поетично забарвлюючи текст. Так ужито слово аріозо –“невелика арія, що має наспівно-речитативний характер” [СУМ, т.V ]:

Так фосфор пристрасті спалив

Могутні м’язи й гострий мозок.

Ось без мелодії й без слів

Веду останнє аріозо.

Театральний термін рампа “апаратура, за допомогою якої освітлюють сцену знизу” [СУМ, т.VII] вживається у Є.Маланюка в переносному значенні, метафора рампа раю втілює піднесений зміст, підіймаючись майже до біблійних висот:

О, там не треба буде знать,

На що молюсь, за що згораю,–

Там крізь туман пливе весна

І в зорях сяє рампа раю.

Вводиться лексика, екзотична для українського читача, як, наприклад, слово кондор “птах підряду американських грифів ряду соколоподібних” [СІС]. Воно вживається в прямому значенні, називаючи птаха, однак переживає образні зрушення, що грунтуються на загальноприйнятих, суспільно усталених асоціаціях, пов’язаних в українського читача з соколом, орлом: в народному мовленні назви цих птахів символізують гордість і незалежність:

За крила гордого кондора...

Складну метафоричну структуру утворює слово апокаліпсис “релігійно-містичний твір християнської літератури, сповнений “пророцтв” про “кінець” світу” [СІС]. У тексті воно залежить від слова затліти, замінюючи таким чином звичайні сполуки вогонь, полум’я, і завдяки цьому ніби матеріалізує внутрішній жар, напругу жахливих пророцтв книги:

Вже апокаліпсом затліли

Мого щоденника листки,

Й квіток життя рожево-білі

Журливо жовкнуть пелюстки...

Частина книжної запозиченої лексики, вжитої Є.Маланюком, стосується інокультурних реалій. Це, наприклад, орифлам “великий прапор, полотнище, прикріплене до шнура, перетягнутого через вулицю” [СУМ, т.V]. Метафора заснована на цьому слові, актуалізує різні аспекти його семантики, та асоціацій, пов’язаних із ним.

Орифлама у вірші поета – це прапор, який кличе до боротьби, до змагань. Означення до цього слова червлений “темно-червоний” своєю семантикою має перегукуватись із кольором крові, – так епітет підсилює образ, робить його об’ємним, багатогранним: