Біографія і творчий доробок Степана Руданського

Руданський розпочинав свою поетичну творчість як пісняр. Перші його ліричні твори, написані ще в Кам'янці-Подільському («Сиротина я безродний», «Ти не моя», «Мене забудь», «Пісня» («Не дивуйтесь, добрі люди»), як своєю формою так і змістом, це ти­пові пісні, в яких виразно проступає народнопоетична основа.

Ще виразнішою е народнопісенна основа у творах, написаних уже в Петербурзі, тобто після 1855 р. («По­вій, вітре, на Вкраїну», «Голубонько-дівчинонько», «Козаче-голубче», «Ой вийду я у садочок»).

Однак сумні мотиви, що ними переважно пройнята інтимна лірика Руданського, не були виявом занепадницьких настроїв поета, як не були вони й даниною «законам» пісенного жанру, їхнє безпосереднє дже­рело — вкрай тяжкі обставини особистого життя пое­та, його важка хвороба. Про це говорить уже хоч би те, що в ліриці петербурзького періоду з'являються твори лірико-гумористичного плану, в яких автор, роз­повідаючи про складні і драматичні життєві обстави­ни, здатен освітити їх іронічним поглядом і тим самим нібито піднестися над ними. До таких, зокрема, мож­на віднести вірш-посланіе «Не знаєш ти горя», відомий в посмертній публікації під назвою «До дядька Прохора-коваля». Основна тема твору — нужденне життя бідного студента, який змушений, не маючи ніякої підтримки збоку, так само тяжко «кувати» свою долю в науці, як дядько Прохор кує залізну штабу.

На прикладі цих двох творів можна помітити, як в ліричній манері Руданського пробивається хумор, який згодом стане провідним у його творчості.

Ще більш показовими в цьому плані є поезії «По­люби мене» та «Богдай тебе», які з формального боку досить осібно стоять у ліриці поета.

Своєрідний ліричний план характерний для поезії «Могила» («Над могилою» — в іншій редакції). Традиційно її розглядали як твір, де поет ідеалізував ста­ровину, виступав як наслідувач ранніх романтиків.

Прикметною рисою розвитку поетичної творчості Руданського е те, що в ній, особливо в останні пе­тербурзькі роки, намічається перехід від поезії інтим­ної, суто романсової, до поезії громадянської, наскрізь пронизаної соціальними мотивами.

У вірші «Над колискою», написаному у формі коли­скової пісні, розкривається майбутня тяжка доля кріпацької дитини. Життя їй готує з дитячих літ ка­торжну працю та панські знущання:

Будеш цілий вік, як той чорний віл,

У ярмі і неволі!

..........................

Свою силоньку ні собі, ні мні,

А панам виробляти.

Пристрасно засуджує поет кріпаччину як силу, що нівечить людину фізично й морально, позбавляє її гідності. Героя поезії «Не кидай мене» змушує страж­дати не тяжка праця, не злидні, а відсутність волі:

Та тяжкі мої

Болі більнії,

Бо не маю я

Волі вільної.Мотивами протесту проти самодержавно-кріпосни­цької системи та насаджуваної нею рабської моралі пронизаний один з кращих творів Руданського «Нау­ка», який тематично перегукується з відомою поезією Некрасова «Песня Еремушке». Вірш побудований у формі повчання матері і батька синові у час виря­джання його в життєву дорогу. Поради ці різні, в них розкриваються два шляхи, якими може йти людина до свого щастя. Один — це шлях принижень, угодовства, схиляння перед сильними та багатими. Ним радить йти синові мати, яка знає всю жорстокість і неспра­ведливість навколишнього світу. Інший шлях радить синові батько, який переконаний, що людина мусить здобувати своє щастя в житті чесною і наполегливою працею, бо тільки вона є основою для пізнання світу і основою моральності. Через розкриття глибокої не­примиренності цих двох життєвих філософій поет іде до викриття реакційної суті моралі існуючого неспра­ведливого ладу і утвердження високих людських ідеалів моралі передової суспільності.