ХАРКІВ КІНЦЯ ХVІІІ – ПОЧАТКУ ХІХ СТОЛІТТЯ У СПОГАДАХ МАНДРІВНИКІВ І МЕМУАРАХ

Усі ці праці можна розподілити на декілька груп. Перша - це записки про Харків мандрівників, більшість з яких відвідали місто у першій половині ХІХ століття. Серед авторів - як російські мандрівники (В Зуєв, Д.Бантиш-Каменський, І. Долгорукий, П. Сумороков, М.Жданов, І Аксаков, М. Волобуєв), так і іноземці (І. Коль, А. Гакстатгаузен, А. Петцольдт ).Слід зазначити, що цей комплекс праць можна поділити на групи ще за одним принципом. Перша група складається з праць, автори яких ставили перед собою завдання дослідити різні території Російської імперії і залишити їх описання. Це, насамперед, записки В.Зуєва, І.Коля ,А.Петцольдта, Н.Волобуєва, А.Гакстатгаузена, та М.Жданова [7,8,13,14;28]. Звичайно, ці роботи різняться тематично, проте можна виділити спільні для них риси: написані вони за певним зразком, містять описання зовнішнього вигляду Харкова, занять та побуту міських жителів і стану економіки міста.

До іншої групи слід віднести ті праці, автори яких, прямуючи переважно у південні райони України чи то закордон у своїх справах, вели модні на той час подорожні записки, в яких вони фіксували свої враження від побаченого. До них відносяться записки П.Сумарокова, Д.Бантиша-Каменського, І Аксакова та І Долгорукого.[1,5,11]. В роботах цих авторів знайшли своє відображення різні сторони життя населення Харкова, хоча інколи вони наводять суперечливі дані. Праці характеризуються деякою емоційністю. Не всім місто сподобалося, проте автори відзначили його особливе становище як центра економіки і культури всього регіону.

Друга група джерел складається з мемуарів, що були написані мешканцями Харкова, або людьми, що тут тимчасово проживали. В цій категорії особливо виділяються своєю докладністю і інформативністю спогади харківського старожила - Ф.Рейнгардта [29].

Наступна підгрупа складається з мемуарів, які, так чи інакше, стосуються харківських навчальних закладів. Це спогади Ф Лубяновського, що містять згадки про Харківський колегіум кінця ХVІІІ століття, В. Масловича, де описується приватні навчальні пансіони для хлопців, та згадується про університет, І.Кулжинського, який описує першу харківську гімназію наприкінці 20-их рр. ХІХ століття, а також Г.Селіванова, який присвятив свої спогади харківській третій гімназії 50-х рр. ХІХ ст. [12,20,23,32].

Ще один великий масив джерел являють собою спогади студентів та викладачів Харківського університету. Більшість з цих мемуарів можна віднести до праць, які всебічно висвітлюють університетське життя. Прикладами такого роду мемуарів є спогади Л.Нічпаєвського, С.Геєвського ,М.І.Костомарова, Ф.Неслухівського, І.Любарського [9,19,24,27].

Аналізуючи тексти, можна виділити ряд тем, найбільш притаманних даному виду джерел. Майже всі мемуаристи характеризують викладацький склад і описують навчальний процес. Ця тема була провідною протягом всього ХІХ століття. Цікаво, що випускники університету першої половини століття, такі як М.І.Костомаров і М. Леваківський згадують викладачів, передусім, у зв’язку з певними курйозними випадками, тоді як спогади вихованців пореформеного періоду більш детально висвітлюють зміст лекційних курсів, суспільну діяльність та моральні обліки окремих професорів.

Більшість спогадів про харківський університет належить його вихованцям. Всі вони з любов’ю говорять про час, проведений у стінах університету, оскільки людям завжди приємно згадувати юність.

Дуже цінними є мемуари професорів - В.І. Лапшина, М.М. Ковалевського та Д.І Багалія [2,18]. Їх автори протягом тривалого часу брали участь в університетському житті, і тому спогади, які вони залишили, охоплюють доволі великі проміжки часу і багаті на порівняння різних епох в історії університету. У більшості випадків мемуари професорів писалися з розрахунком на публікацію.

Отже, причини появи великої кількості мемуарів про університет полягали передусім у розвитку самого університету - поступовому збільшенні кількості студентів та викладачів, посилення його наукового та громадського значення.

Таким чином, кількість творів мемуарно-описового характеру, які висвітлюють ті чи інші аспекти історії Харкова кінця ХVІІІ - початку ХІХ ст., досить значна і достатня для досягнення автором мети.

Мета даної роботи - виявити якомога більшу кількість спогадів, що торкались би Харкова у зазначений період, дати характеристику змісту зазначених творів, виявити їх особливості і спробувати визначити значення робіт мемуарно-описового характеру як джерел з історії Слобідської України кінця ХVІІІ- початку ХІХ століть.

Структура роботи, підпорядкована меті, складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. В основу її покладено проблемно-хронологічний принцип, що дозволяє більш ґрунтовно й комплексно висвітлити досліджену проблему.