Коломийська гімназія

1.Заснування гімназії.

Від часу революційних подій 1848 року громадськість Покуття домагалась у Коломиї гімназії. Вже в 1849 році Коломийська окружна “руська Рада” під керівництвом Миколи Верещинського. Що фінансував наклад “Русалки Дністрової” внесла до уряду відношення. Яке підписало багато визначних людей від Дністра до Чорногорки, підтвердила його також Коломийська міська управа, в якій переважали українці на чолі з бургомістром Дрималиком. Але уряд не задовольнив прохання громадськості Покуття, виправдовуючи свою відмову нібито з бюджетних причин. Тільки в серпні 1861 року Віденське Міністерство освіти дало згоду на заснування в Коломиї гімназії. В 1869 році ця школа була замінена на реальну гімназію, а найвищою постановою від 25 серпня 1871 року перейменована на цісарсько-королівську вищу реальну гімназію. 1 листопада 1861 року відкрився в Коломиї 1 клас чотирикласової міської гімназії з латинською мовою, як предметом навчання. Українською мовою викладалась релігія й українська граматика. А всі інші предмети на німецькій мові.

До 1871 року гімназія поміщалась на міській площі недалеко церкви в приватному, досить гарному будинку. З вересня 1871 року навчання розпочалось в новому будинку по вулиці Міцкевича. Це приміщення місто побудувало за рахунок свого бюджету. З 1 січня 1896 року міська управа передала це будинок державі. В цьому ж будинку працювала чотири класова народна школа з польською мовою викладання. В гімназії працювало три вчителі: Теодор Білоус – директор, німець Григорій Гравель, поляк Перкевич.

Незважаючи на німецьку мову викладання. гімназія мала український характер. Т. Білоус організував при школі бібліотеку, придбав необхідні навчальні посібники, а найбільшою його заслугою було батьківське піклування про талановитих бідних селянських хлопців, яких сам вишукував під час мандрівок по селах Покуття. В 1964-1865 навчальному році гімназія мала 4 повні класи: 229 учнів, з них 125 українців, 86 поляків, 12 вірменів, 12 євреїв, які видавали себе тоді за німців.

У Галичині під Австрією з 1772 року до 1851 р. не з’явилося жодної книжки українською мовою. Усі шкільні підручники були латинські або німецькі, навіть закону Божого українські діти вчились вкупі з латинниками. 1852 року у Відні вийшла державним накладом “Руська читанка” Василя Ковальського, в 1854 році – “Хрестоматія церковно-слов’янських і давньоруських” Якова Головацького. Шкільною граматикою української мови була “Граматика руського язика” Якова Головацького. Лише з деяких предметів учні мати право відповідати по-українськи.

Після відходу Т.Білоуса Коломийська гімназія стала осередком польського шовінізму, класових і національних суперечностей та боротьби між шкільною молоддю. Польські вчителі разом з дирекцією вважали за потрібне звільнитись від небажаних учнів з села, вже в 1868-1869 н.р. їх кількість зменшилась на 60. Щоб утвердити перевагу учнів польської національності, дирекція створює труднощі при вступі дітей з українського середовища.

У 1878 р. директором гімназії був Каліст Кручковський. З 21 вчителя лише четверо українці. В гімназії навчається 319 учнів і 7 екстернів, з них

поляків – 168

українців – 125

німців –1

євреїв – 25

Навчання в гімназії тривало 8 років. Викладали такі предмети: релігію, латинь, польську, українську, німецьку, французьку та грецьку мови, фізику, логіку, географію, історію, математику, природознавство, психологію, співи, єврейську релігію. Латинської мови було 8-6 годин на тиждень, а української 2-3.

У першому і другому класах вивчали читанку Партицького, 1 у третьому й четвертому – старослов’янську та староруську за хрестоматією Головацького. У сьомому та восьмому – українську літературу за підручником Барвінського. При гімназії була бібліотека, де переважала література польською та німецькою мовами. З української літератури були повісті Федьковича, Нечуя-Левицького, “Кобзар” Т.Шевченка та інші.