Чортків - дорогами тисячоліть

Пожежі й розбої, загарбання Галичини й чвари за цю багату землю між польським королем Казимиром і литовським князем Дмнгром-Любартом (1340-1349 рр.) принесли непоправне лихо галичанам, багато кривди зазнали й чортківчани. На зміну цим гнобителям прийшли завойовники з півночі, які згодом об'єднали литовські землі з українськими, а їхній князь Ольгерд після перемоги над татарами під Синюхою зайняв Київ та Поділля, трьом синам свого брата Коріата передав збройне добуті володіння з центром у Кам'янці, що

сягали Стрипи на заході. Щоб закріпитись, Коріатовичі повсюди вибудували дерев'яні замки. Перші з них поставили у Червонограді над Джурином і в Скалі над Збручем, на території пізнішої Чортківської округи.

ПІД ВЛАДОЮ ЧУЖИНЦІВ

Міжусобні війни, невпинні чвари польських і литовських князів за Поділля пришвидшили крах панування Коріатовичів. Литовський князь Вітовт Кейстутович, внук Ольгерда, призначив на Поділлі свого намісника, однак польський король Ягайло (1395 р.) вигнав того і захопив польську землю із замками в Червонограді, Скалі, Смотричі, передав їх, як васалові, поляку Спиткові з Мельштина. Після його загибелі в битві проти татар над Ворсклою (1399 р.) Ягайло передав Поділля своєму братові Свидригайлу, а згодом (1411 р.) цими землями знову оволодів Вітовт.

Початок XV ст., як бачимо, позначається наступом польської шляхти на західне Поділля з Червоноградом і на середнє з Кам'янцем. Коли в 1434 р. помер Ягайло, то західна частина Поділля вже більше не вернулась до Литви.

У численних кривавих міжусобицях і боях чужинців за благодатні землі чимало горя зазнали галичани. Урожайний чорнозем та сприятливі кліматичні умови приваблювали польську шляхту з їхніх пісків, а королі щедро роздавали нові землі своїм прислужникам Гербуртам, Бучацьким, що ставали на сході вельможами. З кожним роком посилювалась польська колонізація, особливо вона стала відчутнішою після Люблінської унії 1569 р. Тоді майже вся територія пізнішого Заліщицького повіту із столицею тодішнього Червоного-родського повіту, а також Кудринці над Збручем належали магнатам Язловецьким, південна частина Чортківського повіту (з центром в Ягільниці) і північна частина Борщівського повіту (з центром в Озерянах) - до можновладців Лянцкоронських. За вельможами на Галичину посунула дрібна шляхта. Вона поспішно укріпляла замки, споруджувала костели. Запанували в "кляшторах" домінікани в Чорткові і Червоногороді. На той час магдебурзьке право дістали міста Червоногород (1448р.), Чортків (1522р.), Гусятин (1559р.)

Польський устрій, заведений в 1435 р. на українських територіях, передав усю землю й ліси шляхті і закріпив за нею селян, їхня доля дедалі ставала важчою. Окрім цього, трудовий люд ставав першою жертвою від частих розбійних нападів татарських орд, а заможні мали можливість вчасно втекти чи перебути облогу в укріплених фортецях. Тільки за сто років (1450-1556) таких набігів нараховують 86. а в 1575 р. татари полонили і погнали в рабство 35 тисяч українців.

Страждало місцеве населення не тільки від татарських розбоїв, а й від пограбувань шляхти. В 1647 році відбулася кривава сутичка між мешканцями Чорткова і загоном челяді шляхтича Петриківського.Як і всі шляхтичі або магнатські міста, Чортків. аби привабити нових поселенців, впровадив певні привілеї для поселенців, проголосивши для них усякі свободи. Поступово почали розвиватись ремесла, їх наприкінці XVII ст. вже налічувалося 12. Умільці ткали полотно, виготовляли залізні вироби, гончарний посуд, черепицю, віск, зброю. В місті діяла сукновальня, механізми якої приводилися в дію водяним колесом. Розвинуті були шкіряне й ткацьке ремесло. Всі ці багаті ремісничі вироби, як і земля, належали не селянам і цехам, а були власністю польських магнатів Чартковських, Польських, Потоцьких, Садовських. Крім цього, вони змушені платити податки за поле, сіножаті, пасовиська, за користування лісом, давати кошти церкві, утримувати військо, лагодити греблі, охороняти замок. Хоч справами міста відав магістрат на чолі з бургомістром, судові справи здійснювала судова лава, керована війтом, феодали постійно втручалися у самоврядування і зводили його нанівець. У середині XVI століття в Чорткові налічувалося біля 200 будинків, проживало до 1000 осіб. Після надання права проведення двох ярмарків на рік і тижневих торгів Чортків перетворився на значний торговий центр.

З першого погляду життя в місті ніби вже врегулювалося, йому б тільки багатіти й розвиватися, однак українське населення, яке своїми руками творило багатства, залишалося, як і раніше, убогим, ледве зводило кінці з кінцями.

Польська шляхта намагалася поширити свій вплив в українських землях і за допомогою релігії. Оплотом римо-католицької експансії був монастир ордену домініканців, споруджений у Чорткові (1604р.) разом з костелом. У центрі міста і сьогодні височить римо-католицький костел, який своєю архітектурною викінченістю поступається лише Львівському кафедральному. Старе приміщення костелу і монастир у 1663 і 1683 роках відвідали польські королі Ян Казимир та Ян Соб'єський.