ТЛУМАЧ

Більшість жителів Тлумача не мала можливості користуватися медичною допо¬могою, вчити своїх дітей у школах. На весь Тлумач були лише 6 приватних лікарів і аптека, І хоч тут працювали 7-класні чоловіча та жіноча українські школи, почат¬кова українська школа, польська державна гімназія та польська приватна жіноча семінарія5, проте значна частина дітей трудящих лишалася поза навчанням. Не до¬сить дбали місцеві власті і про розвиток культурних закладів: у Тлумачі було неве¬личке польське театральне товариство та культурно-освітні товариства «Просвіта» і «Каменяр».

Становище робітників лишалося тяжким. Зростала кількість безробітних. Якщо в 1931 році їх налічувалось 31 чоловік, то в 1938 році — вже 182 чоловіка. Зубожіння трудящих досягає страхітливий розмірів. Деякі з доведених до відчаю робітників ставали на шлях самогубства.

Боротьба трудящих за своє визволення успішно завершилась у вересневі дні 19В0 року. 19 вересня вночі до Тлумача ввійшли частини Червоної Армії. Ранком 20 ве¬ресня весь трудовий Тлумач був на вулицях і вітав своїх визволителів, а через два дні відбувся загальноміський мітинг. Громадський порядок у Тлумачі підтримував загін народної міліції з 52 міських активістів. Трудящі взяли активну участь у виборах до Народних Зборів Західної України. На Народних Зборах у Львові представник Тлумача Ф. П. Луцик виступив з промовою, в якій розповів про тяжке життя трудящих Тлумацького повіту за часів панської Польщі, і, виражаючи їх волю, підтримав пропозицію про встановлення на західноукраїнських землях Радянської влади та возз'єднання їх з Українською РСР в складі CPСP.

У 1940 році Тлумач стає районним центром. Трудящі району обрали 3 депу¬татів до обласної Ради, 50 — до районної. Першим головою райвиконкому був об¬раний посланець донецьких шахтарів І. І. Шептекіта. Головою Тлумацької міської Ради, до складу якої ввійшли 35 представників трудящих міста, став колишній член КПЗУ, депутат Народних Зборів С. І. Сорока. Уродженець с. Буківної Тлумацького повіту С. І. Сорока перед першою світовою війною виїхав на заробітки до СІЛА, звідки у 1926 році був висланий за комуністичну діяльність. Повернувшись на батьківщину, він очолював осередок КПЗУ в Буківній. У квітні 1940 року ство¬рюється Тлумацька районна партійна організація. На відповідальні посади ви¬сунули 793 місцевих батраків та бідняків, серед них 239 жінок.

Тлумачани активно взялися будувати нове життя, вони одразу ж відчули тур¬боту Радянської влади про трудову людину. В місті запрацювали десятирічна школа з українською мовою викладання, районна лікарня, поліклініка, пологовий буди¬нок3. Почала виходити газета (в 1939 році—«Селянська газета», з 1940 року — «За соціалістичну перемогу»). Відкрились широкі можливості для розвитку народних талантів — створили артіль художньої вишивки ім. Крупської. Вона об'єднала 250 вишивальниць міста і району.

Перші соціалістичні перетворений в місті перервав напад фашистів. 2 липня 1941 року до Тлумача вдерлися гітлерівські загарбники. За роки окупації місто зазнало жахливих руйнувань. Було знищено залізничну колію Тлумач—Станіслав, понад 660 житлових та адміністративних будинків, залізничну станцію, електро¬станцію, пошту, школу, млин, лікарню, поліклініку, районний будинок культури, цегельний завод, розграбовано МТС тощо. Окупанти розстріляли понад 400 жите¬лів міста та 274 чоловіка вивезли в рабство до Німеччини. Кількість населення міста за час окупації скоротилась у 2 рази.

Тлумачани чинили опір загарбникам. Більша частина населення ухилялась від поставок сільськогосподарської продукції, теплого одягу та сплати податків, відмовлялася їхати до гітлерівської Німеччини. Зимою 1944 року фашисти заареш¬тували 80 жителів міста, їм загрожував розстріл. Патріотам та рідним потерпілих вдалося визволити в'язнів. З Тлумачем підтримувала зв'язки львівська підпільна організація «Народна гвардія» імені Івана Франка.

Трудящі міста подавали всіляку допомогу своїй армії: 200 громадян Тлумача поповнили лави Червоної Армії і хоробро бились на різних фронтах. У боях за Вітчизну загинула половина комуністів міста. За ініціативою тлумачан у районі збирали кошти на будівництво танкової колони. Було здано 165 тис. крб. та 4800 пудів хліба. Школярі району зібрали 3 тис. крб. на ланку літаків «Учень Станіславщини». До фонду Червоної Армії трудящі району здали 6100 цнт зерна.Для боротьби з бандами україн¬ських буржуазних націоналістів тру-дящі міста створили винищувальний батальйон. Проти банд ОУН боро¬лись близько 500 активістів —пред¬ставників місцевого населення. Вод¬ночас вони вели в селах роз'ясню¬вальну роботу серед обдурених на¬ціоналістичною пропагандою людей.

Вже 10 серпня 1944 року в місті працювало багато підприємств, в т. ч. млин, пекарня; підготували до пуску спиртовий завод, закінчувалась відбудова другого млина з добовим виробництвом 12 тонн борошна.

Велика увага приділялась народній освіті, закладам культури. Для шкіл виді¬лили найкращі приміщення. Відновили роботу українська та польська школи, районна бібліотека. З листопада 1944 року почала виходити районна газета.