ТЛУМАЧ

В період визвольної війни українського народу, восени 1648 року, повстали міщани Тлумача, які об'єдналися з селянами навколишніх сіл. Полковником обрали міщанина Ярему Поповича. Місто опинилося в руках повстанців і було перетворене на їх опорний пункт. Загін захоплює панський маєток і замки у селах Палагичах, Живачеві, замок і костьол у Тлумачі, двір шляхтича Яблоновського.В ході визвольної війни місто кілька разів переходило з рук у руки. Тлумач був зовсім зруйнований. Протягом другої половини XVII ст. місто поступово відбу¬довується. Помітно розвивається Тлумач у XVIII ст., зростає його( населення: 1775 року в місті було вже 860 жителів, а 1786 року — 1014 жителів.

На кінець XVIII ст. Тлумач мав вигляд типового феодального містечка з окре¬мими вулицями: Тисменицькою, Палагицькою, Войтівською та кількома меншими вуличками. Працювали дві школи, будинок убогих (так називалась лікарня). В 1810 році Тлумацьке староство (Тлумач, села Надорожна, Долина, Озеряни, Грушка, Бортники тощо) передається графам Дзедушицьким, які й володіли ним до 50-х років XIX століття.

На поміщицьких полях вирощувалася картопля, її збирання вимагало одно¬часно великої кількості робочих рук, а тому ставала необхідною праця за вільним наймом. У 3-х фільварках Тлумацького ключа, при яких було всього 477 господарств, в 1833 році на збиранні картоплі працювало 1016 найманих робітників.

Великі землевласники активно включаються у торгово-підприємницьку діяль¬ність. З річного доходу Тлумацького ключа за 1807 рік, який становив 108,5 тис. злотих, 88,9 тис. злотих давали продукти панщинної праці кріпаків. Поміщик про¬давав зерно, худобу, продукти тваринництва, лісові матеріали та інше6.

У 1838 році граф Дзедушицький у Тлумачі будує цукровий завод. Уже в 1843 році тут була парова машина, столярно-теслярські майстерні, цегельні і т. п. В сезон цукроваріння на заводі працювало до 800 чоловік, а річний оборот під¬приємства сягав 2,5 млн. злотих7. 1844 року в усій Галичині перероблялося 550 тис. цнт цукрових буряків, з них 510 тис. цнт — у Тлумачі. Але вихід цукру на той час становив лише 5 проц. Тому в одному з найкращих років — 1844 — завод виробляв липіе 30 тис. цнт цукру. В 50-х роках створюється акціонерне об'єднання цукрови¬ків, яке здійснило реконструкцію підприємства, завдяки чому зросла його потуж¬ність до 43-70 тис. цнт рафінованого цукру на рік. В той період завод досяг най¬більшої продуктивності і став одним з найпотужніших цукрових підприємств у Європі. Він проіснував до 1882 року і через нерентабельність був закритий.

Після реформи 1848 року дещо пожвавлюється економічний розвиток Тлумача. Тут працювали ґуральня, два млини, три приватні цегельні, деревообробна май¬стерня і кілька дрібних кустарних підприємств. 1886 року прокладено залізницю Тлумач — Палагичі, віднині стає близькою важлива залізнична магістраль Станіслав — Гусятин. У Тлумачі розвивається товарне тваринництво, він відіграє важливу роль у постачанні м'яса на ринок. Завдяки спорудженій залізниці ство¬рюються сприятливі умови для вивозу сільськогосподарської сировини з цього краю. З Тлумача, Отині, Калуша та їх околиць щороку відправлялося 15 тис. голів худоби до Відня й Будапешта. Розвиток економіки супроводжувався поси¬ленням експлуатації трудового населення, збільшенням повинностей. Так, навесні 1887 року трудящі Тлумача й Тлумацького повіту виступили проти нового дорож¬нього закону, за яким кожен селянський двір був зобов'язаний щорічно викону¬вати по 4 дні шарварків.

Наприкінці XIX ст. у Тлумачі зводять дво-та триповерхові будинки. На головній вулиці прокладено каналізацію й водопровід, здійснюються меліоративні роботи по осушенню лук. Дещо робилось для розвитку освіти й охорони здоров'я. Триві¬альна школа, яка існувала з 1823 року, в 80-х роках реорганізується в п'ятикласну, а 1897 року на її базі створюються дві (чоловіча та жіноча), розпочинає діяльність школа по підготовці стельмахів. У цей час у Тлумачі було 3 лікарі та 3 акушерки, працювала аптека. Але і освіта, і медична допомога були доступні лише заможним верствам населення. З 100 народжених 1896 року в Тлумацькому повіті дітей по¬мерло 24,1 процента.

У роки першої світової війни цей район дуже потерпів. Протягом лютого-червня 1915 року тут йшли вперті бої між російськими та австро-угорськими військами. Тлумач неодноразово переходив з рук у руки. В лютому 1917 року його знов за¬йняли російські війська, але невдовзі змушені були відступити6. Тлумач зруйнували, залишилися тільки окремі кам'яні будинки. Занепали промисловість, транспорт, торгівля.

Коли Тлумач опинився під владою буржуазної Польщі, робітники й трудящі селяни не мирилися з окупацією. В 1922 році вони бойко¬тували вибори до польського сейму та сенату. І хоч на час виборів до міста ввели батальйон піхоти, вибори були зірвані: по Тлумацькому повіту прого-лосувало всього 24,5 проц. виборців до сейму та 21,5 проц. до сенату.Тоді Тлумач залишався невеликим провінціальним містечком з слаборозвину¬тою економікою. Не вистачало роботи. На 628 дворів у 1933 році припадав 1121 жит¬ловий будинок. Ці «господарства» мали невеличкі клаптики землі, а деякі були й цього позбавлені. А от тлумацькій поміщиці Долайсовій належало 147 га землі, 50 га приміських лісів володів ксьондз Табачківський. У Тлумачі працювали лише приватна електростанція, три млини, 8 приватних майстерень, торгувало кілька десятків невеличких магазинів, 13 корчем. У Тлумачі нараховувалось 166 ремісни¬ків, переважно шевців, кравців, ковалів, слюсарів, будівельників, столярів, різ¬ників, перукарів.