КРУТИ

Організаційний Комітет оголосив у пресі відозву до академічної молоді. У відозві зазначалося, що надії на українські полки завеликі, що треба братися до того студентству. Відозва ця була повна свідомості всього загрозливого стану суворої дійсності. Студенти почали вписуватись до Українського Студенського Січового Куреня. Спочатку цей курінь мав нести лише службу при охороні Центральної Ради, але... коли червоні банди загрозили безпосередньо столиці України - Києву, той курінь відправлено було на допомогу Юнацькій (старшинській) школі, що займала тоді фронт на станції Бахмач. Так необстріляні в боях, необсмалені в пороховому димі світової війни, недосвідчені вояки приїхали того сивого, зимового, морозного ранку на Крутянську землю.....

Ні! Це приїхала молодь, студенти, гімназисти, що ще так недавно сиділи в школі і вивчали як щось цілком теоретичне, як щось цілком історичне, далеке від життя, що "славна смерть за батьківщину," - ці учні, майже ще діти, мусили тепер скласти тут справжній іспит зрілости, довести, чи можуть вони добре перекласти на мову рідну, на мову українську це латинське твердження й чи можуть вони застосувати його зі сторінок історії до життя сучасного, зауважає В. Филинович.

А коли прийшлось мати діло зі справжнім ворогом, коли навкруги з'явилася кров і смерть,- пише він далі,- не розгубилися ці юнаки і студенти. І хоч у кожного з крутян було велике бажання жити, жити в своїй щойно посталій державі, працювати в ній і для неї - вони свідомо йшли на смерть за Батьківщину, бо ця ж сама Батьківщина вимагала від них найтяжчої жертви, вимагала від них скінчити своє, зовсім ще не розпочате життя, далеко від власного дому, родини, близьких, на холодному снігу біля КРУТ.

І ніхто з тої молоді не затремтів, ніхто не кинув бою, відважно ставши на герць з неймовірно численнішим, неймовірно сильнішим, жорстоким московським ворогом. Багато з них зложили свої буйні молоді голови на крутянській землі, рясно її окропивши своєю дорогоцінною, щирою українською кров'ю. А у великій книзі історії України з'явилася нова золота, окроплена кров'ю сторінка, назва якої є - КРУТИ!

Що ж до самого бою під Крутами, з точки погляду воєнного, то нічого особливого немає. Бій, яких наша армія за час боротьби і до Крут, і після них, мала немало. Були бої навіть кривавіші, були й знущання над нашими переможеними вояками. Але бій під Крутами входить у нашу історію, як зразок офірності, мучеництва і героїзму. Кажуть звичайно, що Крути - українські Термопіли, подібні до грецьких, під якими поліг смертю героя спартанський цар Леонід зі своїми 300 воїнами, стримуючи в році 481-му до Різдва Христового навалу війська царя перського Ксеркона, що мав 1700000 душ свого війська. Цей бій під Термопілями впродовж 2500 літ до Крут був для всіх народів світу зразком жертвеності для батьківщини, не занесений, як перлина мистецької творчості генія військового, до історії військового мистецтва.

З цього боку він нижче не лише творчості Епамідонта при Лавтрах року 371-го до Різдва, а навіть і творчості Мільтіяда під Маратоном року 491-го до Різдва. Однак Термопіли є зразком і перлиною для історії людської офірності й самопосвяти для свого народу й незалежності державної. З цього боку дійсно є схожість поміж спартанцями Леоніда і нашою крутянською молоддю.

Однак таке шаблонове порівняння, коли порівняти самопосвяту й силу жертовності духа та відданості наших Героїв Крутян, не є на місці - бо не треба забувати, що:

1. Спарта в час події в Термопілах була вже 300 літ не лише самостійною державо, але і гегемоном над іншими державами тодішньої Греції, а Україна до часу Крут 264 роки була в неволі, в якій стратила навіть ім'я своє.

2. У Спарті цілий уклад життя, побут були мілітаризовані. У Спарті матері і сестри своїм синам, братам і нареченим, випроваджуючи на війну, зичили: "Зо щитом або на щиті". А на Україні?... На Україні плач за новобранцем у народних масах, та й література наша від тих народних мас не відстає - у Винниченка солдат тільки той, що розстрілює революціонерів або, як його "Боротьба" є просякнута відразою і нехіттю до військ. Те ж саме бачимо у Кобилянської в творі "Земля" і т. п.3. У Спарті цілий народ був за Леонідом з його спартанцями, чекав від його героїзму, як чогось звичайного. Цілий геній народний був з ним, а на Україні розагітоване багатотисячне військо оголошувало нейтралітет, залізничники і нарід не лише не були з Крутянцями, а навіть були вороже наставлені до них.

4. Спартанці в Термопілах використали непереможну природу, місцевість їм сприятливу, а Крутяни опинилися в чистім полі.

На тлі оцих обставин, що були за спартанців і рішуче проти Крутян, КРУТИ є далеко вищі героїзмом й офірністю за спартанські Термопіли..

Не бракує жалів і від провідників тодішньої української армії на те, що даремно, необачно вислали на загибель юнацтво українське, що його жертва занадто висока і нічим її оплатити, віддячити. Уряд і провід військовий можуть собі дозволити ці жалі. Бо і від них немало залежало і залежатиме, щоб Крути вже не повторилися. На сьогоднішній час Україна має ще сильного північного ворога, світ ще так байдужий до наших змагань і волі, то чи товаришам, полеглим під Крутами, чи то сучасній молоді треба бути завжди готовими до Крут.