Математик Радянського Союзу
Під час тимчасової окупації Львова фашистськими загарбниками ученого було заарештовано. Від катувань, перенесених у в'язниці, він помер у 1945 р.
С. Я. Хінчин народився у 1894 р. в м. Кондрово колишньої Калузької губернії. У 1916 р. закінчив Московський університет, потім готувався там до професорського звання. З 1922 р. почав працювати у Науково-дослідному інституті математики при Московському університеті. З 1932 по 1934 р. був директором цього інституту, а після того до кінця життя (помер у 1959 р.) займав посаду професора Московського університету.
О. Я. Хінчин досліджував дуже складні проблеми у галузі метричної теорії функцій дійсної змінної; розробивши методи цієї теорії, він переніс їх у теорію чисел і теорію ймовірностей. Завдяки цьому удосконалився математичний апарат статистичної фізики, методи якої використовуються у розробці проблем керування атомною енергією з метою використання її в народному господарстві. За видатні досягнення у розвитку математичної теорії О. Я- Хінчина було обрано в 1939 р. членом-кореспондентом АН СРСР; у 1941 р. йому присуджено Державну премію РРФСР, а в 1944 р. його обрано дійсним членом Академії педагогічних наук РРФСР.
С. О. Яновська народилася в сім'ї рахівника на Волині. Закінчила Одеську жіночу гімназію і в 1914 р. стала студенткою природничого відділення Одеських жіночих курсів. На її здібності звернув увагу професор-математик С. Шатуновський. Він порадив їй перейти на математичне відділення курсів. У 1918 р. Яновська вступила до партії більшовиків, брала активну участь у боротьбі за встановлення Радянської влади. У 1923 р. її відрядили до Московського інституту червоної професури викладати математику. Як професор керувала семінаром для студентів і аспірантів при Московському університеті.
С. О. Яновська працювала в галузі Історії й філософії математики та математичної логіки. У 1930 р. вона очолила колектив вчених, який зайнявся дослідженням математичних рукописів К. Маркса. Через три роки роботу було завершено і відповідні матеріали видано. Семінар з математичної логіки, організований С. О. Японською у 1943 p., об'єднав багатьох учених, які розробляли проблеми цієї галузі математики.
З другої половини XX ст. прискорення темпів розвитку народного господарства Радянського Союзу і країн соціалістичної співдружності відбувається на основі практичного застосування досягнень сучасної науки. Створення Академії Наук у союзних республіках та філіалів Академії наук СРСР і відділень АН союзних республік сприяє прискореному зростанню молодих кадрів учених, у тому числі й математиків. Розкажемо коротко про деяких з молодшої плеяди вчених Радянського Союзу.
Професор Московського університету (з 1930 р.) і його ректор (з 1951 р.) І. Г. Петровський (1901— 1973) створив теорію так званої алгоритмічно-алгебраїчної геометрії, зробив важливі відкриття у теорії ймовірностей, поглибив теорію розв'язування систем рівнянь з частинними похідними. Математичні дослідження вченого збагатили теорію пружності, а отже, і теорію поширення хвиль.
Визначним ученим є і А. А. Марков (молодший) (нар. 1903)—син А. А. Маркова — професор Московського університету. Завідуючи кафедрою математичної логіки, він вніс вагомий вклад у цю галузь математики, поглибив теорію динамічних систем взагалі, теорію міри, що має першорядне значення в удосконаленні методів фізики високих енергій. Учений плідно працює над поглибленням загальної теорії алгоритмів, він розробив термінологію, якою користуються в конструюванні електронно-обчислювальних машин.
Завідуючий відділом кібернетики Сибірського відділення АН СРСР професор О. А. Ляпунов (1911 — 1973) плідно розробляв так звану дескриптивну теорію множин, внаслідок чого удосконалюються методи кібернетики взагалі і математичної лінгвістики зокрема.
У Сибірському відділенні АН СРСР працює також О. Д. Александров (нар. 1912)—один із засновників радянської школи геометрії як цілісної сучасної науки про багатовимірний простір. Важливі теоретичні припущення вченого про математичні співвідношення між динамічними структурними елементами простору дали йому змогу створити внутрішню геометрію опуклих поверхонь та довести ряд дуже важливих теорем щодо склеювання, згинності обмеженої опуклої поверхні як топологічного поняття.З багатьох учених Української РСР згадаємо лише трьох академіків АН УРСР. З 1962 р. керує роботою сектора історії техніки й природознавства АН УРСР академік Й. 3. Штокало (нар. 1897). Учений удосконалив методику розв'язування диференціальних рівнянь, методи варіаційної статистики і досяг важливих результатів у дослідженні ще не розроблених питань теорії функцій комплексної змінної.
Б. В. Гнєденко (нар. 1912), колишній директор Інституту математики АН УРСР, професор Київського державного університету, тепер завідує кафедрою теорії ймовірностей Московського університету. Результати своїх досліджень він виклав у підручнику, що відомий як у Радянському Союзі, так і за рубежем. Глибокі дослідження провів учений, вдосконалюючи методи математичної статистики, а також у галузі історії розвитку математики.