Математик Радянського Союзу
О. М. Крилов був різностороннім ученим. Він розробив наукову теорію наближених обчислень, а у кораблебудуванні — окрему теорію вібрації суден, визнану в усьому світі. Ця теорія математично обґрунтовувала закони вібрації суден залежно від їх завантаження та дії на них морських хвиль у різних погодних умовах. Учений зробив ряд цінних досліджень у галузі будівельної механіки, удосконалив дію артилерійської зброї на основі розробки нових галузей балістики. Видатних результатів досяг він в розробці теорії гіроскопів — механічних пристроїв, що надають стійкості морським суднам під час руху. У 1945 р. О. М. Крилову присвоїли почесне звання Героя Соціалістичної Праці.
Значну частину свого життя О. М. Крилов присвятив дослідженню наукової спадщини таких класиків математики, як Ньютон, Ейлер, Гаусе. Він також сконструював першу машину для інтегрування диференціальних рівнянь та винайшов кілька важливих корабельних і артилерійських приладів.
Інші радянські математики як учені сформувалися вже у пожовтневий час. Найстарішим з них був Микола Миколайович Лузін. Учився М. М. Лузін у Томській та Іркутській гімназіях. Математику не любив, бо в гімназії вимагали лише механічного запам'ятовування теорем, не звертаючи уваги на логічні зв'язки між математичними фактами. Батько найняв йому репетитора—студента Томського політехнічного інституту. Цей юнак показав гімназистові математику як цілісну науку, систему знань про час і простір та кількісні зміни у ньому, що зумовлюються відкритими і ще не відкритими законами руху матерії. З того часу М. М. Лузін і захопився математикою, став у гімназії першим учнем.
Будучи студентом останнього курсу Московського університету, М. М. Лузін брав участь у революції 1905 р. — переховував у своїй кімнаті революціонерів і навіть бомби. Із спадом революції він на деякий час виїхав за кордон. Слухав у Сорбонні (Париж) лекції Пуанкаре та інших видатних учених-математиків. Повернувшись у Москву, з відзнакою склав державні екзамени. Його залишили при університеті для підготовки до звання професора. Згодом Лузіна відрядили на три роки за кордон, де він і завершив свою математичну освіту. У 1929 р. його вже обрали дійсним членом AH CPCP. Учений був також членом Краківської АН, почесним членом Математичного товариства в Калькутті та Бельгійського математичного товариства в Брюсселі.
М. М. Лузін досяг видатних успіхів у дальшій розробці теорії множин, теорії функцій дійсного змінного і тригонометричних рядів, розробив дуже важливі методи диференціальної геометрії та написав кілька підручників з математики для студентів вищих навчальних закладів. Учнями М. М. Лузіна були О. Ф. Хінчин, П. С. Александров, М. В. Келдиш та багато інших відомих учених.
Досягнення Київської математичної школи збагатилися працями таких її молодших представників, як Б. М. Делоне і О. Ю. Шмідт.
Ще підлітком Б. М. Делоне знайшов одне з доведень гауссового закону взаємності, а у 18 років конструював власними руками планери і здійснював на них пробні польоти. Гімназію він закінчив екстерном. У 1913 р. закінчив Київський університет. Викладав він здебільшого цикл геометричних предметів. У 1929 р. вже був членом-кореспондентом AH СРСР. Учений спрямував свої пошуки на об'єднання спільними ідеями алгебри, геометрії та теорії чисел, внаслідок чого досяг видатних успіхів у геометризації теорії груп Галуа.
Видатний учений О. Ю. Шмідт після закінчення з відзнакою Могильовської гімназії вступив до Київського університету. По закінченні його в 1913 р. був залишений там для дальшої наукової підготовки. У 1920 р. вчений дістав звання професора, з 1935 р.— академік АН СРСР. У 1937 р. вченому присвоєно почесне звання Героя Соціалістичної Праці.
О. Ю. Шмідт був видатним ученим-алгебраїстом, астрономом, геофізиком, полярним дослідником і громадським діячем. Як математик він не тільки вдосконалив абстрактну теорію груп, а й поставив кілька важливих проблем її дальшого розвитку. О. Ю. Шмідт організував геофізичний інститут АН УРСР і був його директором понад 11 років (до 1949 p.). Учений керував експедиціями по вивченню Арктики і Північно-морського шляху, займав відповідальні посади, пов'язані з роботою Держплану СРСР, Комісаріату продовольства та інших державних органів.Молодшими сучасниками О. Ю. Шмідта були радянські математики С. Банах, С. Я. Хінчин та С. О. Яновська. С. Банах народився 1892 р. у м. Кракові. З 1924 р. почав працювати професором Львівського університету, а з 1939 р. керував роботою Львівського філіалу Інституту математики АН УРСР.
С. Банах був одним із засновників так званого функціонального аналізу. Виведені ним рівняння в лінійних просторах, які пізніше стали називати просторами Банаха, створили грунт для дальших досліджень властивостей простору та співвідношень у ньому між рухомими матеріальними точками.