Математик Радянського Союзу
Під проводом ленінської партії більшовиків робітники й селяни колишньої царської Росії в 1917 р. навіки скинули владу поміщиків та капіталістів і почали будувати вільне, щасливе життя. Прийнявши пролетарську революцію, багато вчених, у тому числі й математиків, ще з більшою енергією і завзяттям стали працювати на благо трудящих. Найстарішим з них був В. А. Стеклов — віце-президент Російської Академії наук.
В. А. Стеклов, закінчивши у 1882 р. гімназію у м. Нижньому Новгороді, вступив у Московський університет. Через рік перевівся до Харківського університету, де слухав лекції О. М. Ляпунова. Під його керівництвом він і виріс як учений— у 1902 р. став доктором математичних наук, у 1912 р. — академіком, а з 1919 р. — віце-президентом Російської Академії наук.
Праці П. Л. Чебишова, А. А. Маркова (старшого) і В. А. Стеклова створили науково-теоретичну базу, на якій сформувалася Петербурзька математична школа — об'єднання старших і молодших поколінь учених, які часто досліджували одні й ті самі проблеми, розв'язуючи їх різними методами.
В. А. Стеклов розвинув теорію функціонального аналізу, вивій ефективні формули наближеного інтегрування змінних величин, розробив деякі дуже важливі питання математичної фізики та гідродинаміки. У 1921 р. вчений організував Фізико-математичний інститут Академії наук, який у 1934 р. розділився на два: Фізичний і Математичний. Математичний інститут після смерті В. А. Стеклова носить його ім'я.
На початку XX ст. сформувалася перша в Росії алгебраїчна школа (в Києві), яку заснував професор Київського університету Д. О. Граве. Граве в 1885 р. закінчив Петербурзький університет, працював на посаді професора у Харківському університеті, а з 1899 по 1939 p. —у Київському. У 1919 р. його було обрано академіком АН УРСР, з 1934 по 1939 р. учений керував роботою Інституту математики АН УРСР.
Наукова творчість ученого пов'язана з ідеями Петербурзької математичної школи. У магістерській дисертації він розв'язав проблему, яку поставив О. М. Коркін. Як талановитий алгебраїст Д. О. Граве спростив виклад теорії груп Галуа, розробив ефективні методи знаходження всіх інтегралів диференціальних рівнянь, необхідних для розв'язання задачі про три тіла, гравітаційні взаємозв'язки між якими не залежать від дії на них зовнішніх сил. Учений вніс вагомий вклад у теорію чисел, а також написав кілька підручників з математики, якими довго користувалися у вищих навчальних закладах Радянського Союзу.
До групи найстаріших радянських математиків належить О. П. Котельников — син професора математики П. І. Котельникова, який у свій час працював разом з М. І. Лобачевським у Казанському університеті. О. П. Котельников закінчив Казанську гімназію, а потім університет, після чого працював професором математики в різних вищих навчальних закладах Києва, Казані й Москви. Учений поглибив теорію кватерніонів і гіперкомплексних чисел взагалі. Це дало йому змогу застосувати свої методи до досліджень у галузі неевклідових геометрій та в своїх підручниках з механіки вперше викласти принципи векторного числення. З 1934 р. О. П. Котельников — заслужений діяч науки і техніки РРФСР.
До математичної родини Котельникових належать і два сини вченого. Володимир Олександрович — відомий вчений-радіотехнік, академік AH CPCP, лауреат Державної премії. З 1975 р. він виконує обов'язки президента AH CPCP. Його молодший брат—Всеволод Олександрович — науковий співробітник Інституту автоматики і телемеханіки AH CPCP.
Сучасниками О. П. Котельникова були видатні учені Микола Митрофанович і Олексій Миколайович Крилови. М. М. Крилов у 1904 р. закінчив Петербурзький гірничий інститут, у 1912—1917 pp. — професор того ж інституту. З 1917 по 1922 р. працював у Кримському (Сімферопольському) університеті. У 1922 р. його було обрано академіком АН УРСР. У 1932 р. М. М. Крилову присвоєно почесне звання заслуженого діяча науки УРСР. Президія Верховної Ради СРСР нагородила його орденом Леніна і двома орденами Трудового Червоного Прапора.
Разом з Д. О. Граве М. М. Крилов був засновником Київської математичної школи вчених, що здобула світове визнання. Учений поглибив теорію інтерполяції, удосконалив теорію інтегрування диференціальних рівнянь, розробив деякі
дуже важливі проблеми математичної фізики і нелінійної механіки. Академією наук УРСР встановлено премію ім. М. М. Крилова за видатні праці в галузі математики.
Крилов Олексій Миколайович був сином артилерійського офіцера. Його родичами були О. М. Ляпунов, І. М. Сєченов, М. Ф. Філатов і В. П. Філатов. Математичними заняттями Крилова керував О. М. Ляпунов. Олексій Миколайович у 1884 р. закінчив з відзнакою Петербурзьке Морське училище, а через 6 років — Морську академію. За пропозицією професора О. М. Коркіна його залишили при Академії для підготовки до професорського звання. З 1892 р. він і почав викладати в Морській академії теорію корабля. Як видатного математика, механіка і кораблебудівника вченого у 1916 р. обрали академіком Петербурзької АН.На час Великої Жовтневої соціалістичної революції О. М. Крилов був членом правління Російського товариства пароплавства і торгівлі. Він і передав Радянському урядові у повному порядку всі справи підлеглого йому торговельного флоту колишньої царської Росії. У 1919 р. вченого призначили на посаду начальника Морської академії, яка відала й справами торгівлі із зарубіжними країнами. Він доклав багато зусиль, щоб краще організувати забезпечення молодої радянської республіки морськими суднами, тракторами, автомашинами та іншою технікою, потрібною для відновлення зруйнованого народного господарства.