Правова поведінка

Більшість індивідуальних і колективних суб'єктів права діють у правовій сфері правомірно. Завдяки правомірній поведінці право функціонує, поза нею воно мертве. Правомірна поведінка виступає як загальна форма реалізації суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. Вид і міра правомірної поведінки встановлені диспозиціями норм права. [ 12, с 618 ]

Шляхом правомірної поведінки відбувається управління суспільством, здійснюється його життєдіяльність.

Ознаки правомірної поведінки:1) є суспільне корисною (необхідною і бажаною) соціальною поведінкою— забезпечує організованість і гармонійність громадського життя, стійкий правопорядок; служить найважливішим чинником вирішення завдань і функцій держави і суспільства; задоволення інтересів суб'єктів права. Правомірною можна вважати і припустиму поведінку, тобто таку, котра спрямована на реалі¬зацію окремих корпоративних інтересів і не торкається інтересів інших людей (наприклад, відправлення культових обрядів релігійними об'єднаннями та ін.);

2) не суперечить нормам і принципам прана, будь яка суспільне корисна поведінка є правомірною, тобто не лише відповідає нормативним приписам законів, але і не суперечить загальнолюдським цінностям, оскільки право присутнє в нормативних договорах, правових звичаях, судових прецедентах, нарешті, у природних правах людини, правосвідомості, правовідносинах. Тому правильно говорити про правомірну поведінку як про таку, котра не суперечить нормам і принципам права, не порушує заборон, встановлених у суспільстві, а не пише заборон, що містяться у законах і підзаконних актах; . [ 6, с 36 ]

3) має свідомо вольовий характер, виражається в усвідомленій мотивації правомірних вчинків для досягнення поставлених цілей;

4) зовні виражається у вигляді дії чи бездіяльності, здійснюється у формах реалізації права — дотриманні, виконанні, використанні (громадянами), правозастосуванні (посадовими особами);

5) спричиняє юридичні наслідки, оскільки виявляється її юридичних фактах (правовстановлюючих, правозмінюючих, правоприпиняючих), що є передумовою правовідносин. Слід врахувати, що правова поведінка не завжди викликає правовідносини;

6) охороняється державою за допомогою дозвільних, зобов'язуючих і охоронних норм, стимулюється за допомогою рекомендаційних і заохочувальних норм.

Правомірна поведінка завжди включає два моменти:

• інформаційний — поінформованість громадянина про свої юридичні права і обов'язки. Важливою є не тільки наявність розвинутого юридичного механізму захисту права на доступ до правової інформації, а й активне практичне використання його громадянами;

• поведінковий — уявлення про законні способи здійснення своїх юридичних прав і обов'язків. [ 7, с 48 ]

Правомірна поведінка складається з елементів — правомірних вчинків (правових вчинків, що мають суспільне корисний характер). Перш ніж відбуваються вчинки, виникають їх мотиви — спонукальна причина до дії (бездіяльності), доказ на користь саме такої дії.

Мотиви правомірної поведінки особи можуть бути різними: 1) переконаність у справедливості і корисності приписів правових норм; 2) відповідальність перед суспільством і державою за вчинки; 3) свідомість громадського обов'язку; 4) егоїстичний особистий інтерес; 5) додержання звичних для неї дій; 6) прагнення робити як усі; 7) острах відповідальності та ін.

Провідне місце в мотивах поведінки людей посідають потреби і інтереси.

Мотиви визначають правову установку — правомірну і неправомірну. У них виявляється соціальна зрілість і юридична грамотність, рівень правосвідомості особи.

Щоб правомірна поведінка стала нормою життя для більшості населення, необхідні: (1) розвинена економіка, достатня для задоволення життєвих запитів громадян; (2) подальше системне правове забезпечення її розвитку; (3) подолання величезного розриву між бідними і багатими; (4) зведення до мінімуму безробіття; (5) виконання соціальних програм; (6) авторитет влади, який можливий за умови, якщо влада не маніпулює законом; (7) стабільний демократичний політичний режим; (8) створення цілісної правової бази організації та діяльності судової системи, органів юстиції і правоохоронних органів; (9) додержання законності всіма посадовими особами і громадянами;