Правова поведінка

• у нормах права правомірна поведінка виявляється як модель бажаної поведінки суб'єктів - адресатів норми;

• у юридичних фактах - як конкретні життєві обставини, що тягнуть за собою виникнення, зміну або припинення правовідносин;

• у юридичному змісті правовідносин - як суб'єктивні права і обов'язки сторін правовідносин;

• у фактичному змісті правовідносин - як дії сторін правовідносин, спрямованих на реалізацію їх взаємних прав і обов'язків;

• у правопорядку - як його зміст.

Усе це характеризує правомірну поведінку як явище, що об'єднує елементи механізму правового регулювання в єдине ціле. [ 3, с 52 ]

На різних підставах правомірна поведінка поділяється на такі види:

1) як юридичний факт - на поведінку а) правоутворюючу, б) правозмінюючу та в) правоприпиняючу;

2) при реалізації норм права - на діяння, що спрямовані на

а) дотримання, б) виконання, в) використання або г) застосування норм права;

3) з точки зору фактичного змісту правовідносин — на діяння, що спрямовані на здійснення а) суб'єктивних прав чи б) юридичних обов'язків;

4) за зовнішньою формою вираження - на а) дії, б) бездіяльність;

5) за причинами вияву - на а) поведінку, зумовлену внутрішніми причинами і потребами та на б) поведінку, зумовлену зовнішніми обставинами;

6) за способом формування в текстах правових документів - на а) прямо й однозначно сформульовану, б) опосередковано передбачену;

7) за характеристиками суб'єктів - на а) індивідуальну,

б) колективну, в) посадову, г) професійну та іншу. Однією з найбільш відомих класифікацій правомірної поведінки є поділ її відповідно до особливостей суб'єктивної сторони на активну правову, звичайну, конформну та маргінальну. [ 11, с 237 ]

Активна правова поведінка (правова активність) полягає в добровільності здійснення правових норм і адекватній реакції на порушення правових приписів з боку інших суб'єктів. Активна правова поведінка заснована на переконаності суб'єкта в необхідності і справедливості правового регулювання, на високій правовій свідомості та правовій культурі.

Звичайна правомірна поведінка характеризується тим, що необхідність її здійснення стала притаманною суб'єктові властивістю, переросла у звичку і може навіть не усвідомлюватись ним у всіх її аспектах.

Основа конформної (пристосовницької) поведінки - пасивно-пристосовницьке ставлення до правового середовища за принципом «поводься так, як поводять себе інші». Таким чином, конформна правомірна поведінка базується не на внутрішній переконаності суб'єкта в необхідності неухильного виконання приписів права, а є формою його пристосування до оточуючого соціального середовища. Тому, потрапляючи в середовище осіб, схильних до правопорушень, такий суб'єкт швидко змінює свою правомірну поведінку на протиправну. [ 3, с 53 ]

Маргінальна правомірна поведінка базується не на позитивних правових настроях суб'єкта, а на його страху перед юридичною відповідальністю за скоєне правопорушення. Такий суб'єкт готовий до протиправних дій у разі переконаності в їх безкарності.

Правомірна поведінка ( законослухняна ) — суспільне корисна правова поведінка суб'єкта права (дія чи бездіяльність), яка відповідає приписам юридичних норм і охороняється державою.