Роль реклами в реалізації страхових послуг та особливості її здійснення. Страхування особистих ризиків у підприємницькій діяльності. Обов‘язкове страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів в Україні та Європі.

3. Обов‘язкове страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів в Україні та Європі.

Право на укладання звичайних договорів обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів в 2002 році в Україні мають 85 страховиків-членів Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ). За даними моніторингових звітів, які надаються страховиками-членами МТСБУ, фактично укладаються договори обов'язкового страхування не більше, ніж 65 страховиками.

Не зважаючи на те, що цей вид страхування визначений як обов'язковий, через відсутність належного контролю за його здійсненням, він не набув масового характеру.

Так, за звітами страховиків-членів МТСБУ, цей вид страхування у 2001 році можливо охарактеризувати наступними показними:

- Кількість укладених договорів в 2001 році - 610, 5 тис. шт.

- Сума отриманих премій в 2001 році - 39, 98 млн. грн.

- Середня вартість полісу - 65,5 грн.

- Виплачено страхового відшкодування - 7, 45 млн. грн.

- Показник рівня виплат страхового відшкодування (рівень збитковості) - 18,6 %

- Середній розмір збитку, заподіяного майну (тис. грн.) - 2, 61

- Частота настання страхового випадку - 0,46%Можна констатувати, що загальний показник збитковості цього виду страхування знаходиться на рівні показника збитковості по всьому ринку страхових послуг - 16,4 %. Така тенденція збереглася і в 2002 році.

Необхідно звернути увагу на те, що в такому соціально важливому виді страхування відсутній належний моніторинг його здійснення. Моніторингові звіти, які отримує МТСБУ, не мають необхідної повноти з причини ненадання (нерегулярного надання) страховиками-членами МТСБУ встановленої статистичної звітності. Так, неув’язки звітів страховиків досягають 2 млн. грн. на місяць. Безумовно, регламентний порядок надання звітності про стан здійснення цього виду обов'язкового страхування має визначатися на рівні нормативно-правового документу.

Необхідно звернути увагу на прояви цього виду страхування, як виду з “довгими хвостами”. Так, на діаграмах 3 та 4 наведено динаміку врегулювання страхових випадків, що сталися в поточному році, але врегульовувалися протягом декількох наступних років.

Звичайно, це вимагає запровадження на рівні нормативно-правових документів додаткових вимог до переліку та порядку формування страхових резервів у страховиків, які займаються цим видом обов'язкового страхування. Необхідність удосконалення нормативно-правового забезпечення здійснення цього виду обов’язкового страхування та необхідність побудови цілісної системи забезпечення прав страхувальників та потерпілих в ДТП як в Україні, так і за кордоном, стають дуже актуальними у зв’язку з входженням України до міжнародної системи автострахування “Зелена Картка”. Як відомо, у 1949 році Підкомітет по дорожньому транспорту Європейської Економічної Комісії Організації Об’єднаних Націй рекомендував запровадити у європейських країнах міжнародну систему автострахування, яка в подальшому отримала назву “Зелена Картка”. Таким чином, з 1949 року в Європі почав створюватися єдиний страховий простір, який став одним із чинників створення інтегрованого економічного простору.

На сьогодні Міжнародна система автострахування “Зелена Картка” охоплює територію 43 країн із загальною кількістю населення біля 800 млн. чоловік (станом на кінець року). При цьому кількість транспортних засобів, зареєстрованих у країнах – членах цієї системи складає біля 250 мільйонів. Міжнародна система автострахування “Зелена Картка” дозволяє встановити спрощені транскордонні процедури використання автомобільного транспорту шляхом встановлення особливої гарантійної схеми відшкодування збитків, заподіяних у країнах відвідання власниками транспортних засобів, зареєстрованих в інших країнах. Фактично була створена міжнародна система захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах та був створений ефективний механізм задоволення матеріальних претензій потерпілих до водіїв-винуватців, незалежно від країни їх місцепроживання та країн реєстрації транспортних засобів.