Страхування підприємницької діяльності

У разі непередбаченої зупинки виробництва в стра¬хову відповідальність можуть включатись втрати від простою, зумовленого перервами в електро- і газопоста¬чанні, неподачі води, стисненого повітря, тощо, при¬чинами яких є аварії, що відбулись не у страхувальника, а у відповідних його постачальників.

Особливістю страхування від простоїв у виробни¬чому процесі є те, що розмір збитку при цьому в значній мірі залежить від тривалості вимушених зупинок виробництва. Тому для визначення обсягу страхового відшкодування дуже важливо встановити тривалість відповідальності страхової організації, тобто період часу, на протязі якого діють зобов'язання щодо відшкоду¬вання збитків від простою. В світовій практиці найбільш розповсюдженим є встановлення такої відповідальності на період до одного року.В договорах страхування збитків від простою зде¬більшого передбачається і встановлення деякої межі, перевищення якої зумовлює виникнення відповідаль¬ності страховика. В значені такої межі може бути ви¬користана франшиза в грошовому виразі, що широко застосовується в практиці майнового страхування, або період простою, лише при перевищенні якого страху¬вальник одержує право на відшкодування.

Той збиток, що підлягає страховому відшкодуванню від простою, включає такі елементи. В нього входять витрати, здійснені за час зупинки виробництва, неодер¬жаного внаслідок цього прибутку, додаткових затрат на ліквідацію наслідків страхового випадку. Виходячи з того, що другий складовий елемент величини збитку, як правило, найбільш значний, можна вживати визначення "страхування втраченого прибутку" (доходу).

До складу витрат, здійснених в період зупинки ви¬робництва, включаються ті затрати страхувальника, які він змушений нести незалежно від того, чи відбувається виробничий процес, чи він зупинений. Обчислюючи такі витрати, розмежовують ту їх час гину. яка прояв¬ляється лише в умовах зупинки виробництва, від по¬стійних затрат.

Обсяг прибутку, неодержаного за період зупинки виробничого процесу, можна обчислити шляхом мно¬ження величини продукції, яка не була вироблена внас¬лідок простою, на норму прибутку, розраховану на одиницю продукції. При таких розрахунках обсяг невиробленої в період простою основних активів продукції визначається у вигляді різниці між величиною товарною маси, яка могла б бути вироблена в разі нормального виробничого процесу, і масою продукції, випущеної в результаті налагодження виробництва її на інших об'єктах.

Для визначення суми додаткових затрат, направ¬лених на скорочення збитків від простою техніки й устаткування, необхідно проаналізувати облікові та звітні документи. В них міститься необхідна інформація про введення додаткових змін, оплату за понадурочні роботи, терміновий ремонт, залучення менш ефективних техніки й технології, тощо. Важливою умовою здійснення таких затрат є те, щоб їх сума не перевищувала можливого збитку по двох інших елементах у випадку, коли б цих затрат не було.

Звернемо увагу на те, що розрахунок обсягу збитку, як правило, досить складний, і вимагає, насамперед, глибокого знання специфіки виробничого процесу па тому чи іншому підприємстві, що виступає в ролі стра¬хувальника. Необхідний і аналіз значного обсягу інфор¬мації, що характеризує різні сторони його діяльності.

Для страхування підприємницької діяльності засто¬совуються ті ж загальні обмеження відповідальності стра¬ховика, що й до інших видів страхування (порушення страхувальником правил і техніко-економічних умов експлуатації техніки й устаткування, військові дії, тощо). Крім них, в даному страхуванні виключається з відшко¬дування додатковий збиток, який викликаний зупинкою виробництва по таких причинах: зміною затвердженого проекту, ремонту чи реконструкції пошкоджених активів, забороною органами місцевої влади проведення відновлювальних робіт, недостатністю у страхувальника необхідних фінансових чи матеріальних ресурсів для по¬долання наслідків простою.

При страхуванні підприємницької діяльності став¬ки платежів встановлюються у відсотках до грошової оцінки валової продукції, яка випускалась до настання страхового випадку. Можливе й використання середніх ставок по видах діяльності чи галузях з коригуванням їх стосовно конкретних підприємств. Тут необхідне враху¬вання загального техніко-економічного стану майна, чіткості та організації виробництва, господарських зв'яз¬ків, ступеня ймовірності виникнення втрат. Вивчення цих чинників може бути в одних випадках підставою для зниження страхових платежів, а в інших — для їх підвищення. Залежно від конкретної ситуації оправданим може бути надання скидки зі ставки платежів у випадку, якщо страхувальник зумів не допустити настання стра¬хових випадків на протязі декількох років, і він у цей період не претендував на страхове відшкодування. На¬впаки, при частих чи крупних збитках на деяких виробництвах доцільно для них підвищувати ставки стра¬хових платежів,