Розрахунок страхових тарифів

ПЛАН

1. Встановлення величини страхового тарифу

2. Обчислення обсягу нетто й брутто тарифної ставки

3. Застосування різних тарифних ставок в залежності від конкретних умов страхування

1. Встановлення величини страхового тарифу

Найважливішим моментом в погодженні інтересів сторін у страхуванні є домовленість про величину стра¬хового тарифу. За допомогою страхового тарифу (його ще називають тарифною ставкою) обчислюються страхові внески, за рахунок яких формується страховий фонд. Кошти ж з нього є джерелом виплат страхового відшко¬дування, а також покриття витрат страхової організації.

Страховим тарифом вважають грошову плату з 100 грошових одиниць страхової суми на рік або процентну ставку від сукупної страхової суми на певну дату. Тарифні ставки знаходяться в тісному зв'язку з обсягом страхової відповідальності. Укладаючи договори страхування, стра¬ховик намагається вирішити оптимальним шляхом два протилежні завдання: при мінімальних тарифах, які були б доступні для широкого кола страхувальників, забез¬печити значний обсяг страхової відповідальності. Саме за рахунок доступних тарифних ставок створюються умови для вилучення доходів застрахованого у вигляді страхових внесків, забезпечується оптимальний розмір страхового фонду для виплати відшкодування.

В основу страхового платежа покладена тарифна ставка, яку ще звуть брутто-ставкою. В її структурі два основних елементи — нетто-ставка та навантаження до неї. Кошти з нетто-ставки використовуються для утво¬рення страхового фонду в його основній частині, а тому відіграють вирішальну роль в забезпеченні виплат стра¬хового відшкодування. За рахунок навантаження до нетто-ставки покриваються витрати на проведення стра¬хових операцій. Питома вага навантаження в брутто-ставці залежить від специфіки конкретної страхової операції, форми та виду страхування і, як свідчить міжнародна практика, коливається від 10 до 40%.

По своїй фінансовій природі нетто-ставка, будучи пов'язаною з ймовірністю нанесення страхувальнику певного матеріального збитку, відображає обсяг страхо¬вої відповідальності страховика. У випадку страхування майна чи підприємницьких ризиків, для яких властиві декілька видів страхової відповідальності, загальна нетто-ставка може складатись із суми декількох окремих нетто-ставок. Зазначимо також, що розмір нетто-ставки .перебуває під впливом багатьох чинників, що відобра¬жають конкретні умови, в яких знаходиться застраховане майно, здійснюється виробництво, живе й працює лю¬дина. Ступінь ймовірності нанесення шкоди в цих обставинах зумовлює необхідність диференціації тариф¬них ставок, про що буде йтися в даному розділі пізніше.

Навантаження до нетто-ставки повинно бути достат¬нім для покриття слідуючих накладних витрат страховика:

- оплати праці співробітників страхової організації;

- затрат на рекламу;

- адміністративно-господарських витрат (оренда приміщення, плата за комунальні послуги, тощо);

- оплата послуг підприємств зв'язку;

- відрахування в резервні та інші фонди Обсяг навантаження повинен бути достатнім і для формування прибутку страховика.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від А червня 1994 р. №358 "Про удосконалення механізму державного регулювання тарифів у сфері страхування" норматив витрат на ведення страхової справи не повинен перевищувати:

- з обов'язкового державного страхування — 6 відсотків розміру тарифу;