Операції перестрахування
В процесі тривалого розвитку перестраховочних опе¬рацій (перше перестраховочне товариство було утворено в німецькому місті Кельні в 1846 p.) сформувались певні види перестраховочних договорів. По формі взаємно взятих зобов'язань цедента й перестраховика договори перестрахування підрозділяються на:
— факультативного перестрахування;
— облігаторного перестрахування;
— факультативно-облігаторного перестрахування.
Сам процес перестрахування по перерахованих дого¬ворах називається факультативним, облігаторним й факультативно-облігаторним.
Договір факультативного перестрахування виражає собою індивідуальну угоду, що в принципі стосується одного ризику. Цей договір надає сторонам повну не¬залежність: цеденту — у вирішенні питання, скільки необхідно залишати на власному ризику (власне утри¬мання), перестраховику — у вирішенні питань прийнят¬тя ризику в тому чи іншому обсязі. З Бракуванням самостійності прийняття рішень при укладанні кожного договору перестрахування перестраховочні платежі стя¬гуються індивідуально, незалежно від обсягу страхових платежів, які одержує цедент. Як правило, величина платежів за надані гарантії в порядку факультативного перестрахування встановлюється, виходячи із ситуації на перестраховочному ринку.Відмітна ознака факультативного перестрахування в тому, що, як цеденту, так і перестраховику надана можливість індивідуальної оцінки ризику, і в залежності від цього прийняття певного рішення: цеденту — про передачу ризику, перестраховику — про прийняття ризику. Негативна сторона факультативного перестраху¬вання в тому, що цедент повинен передати частину ризику до початку відповідальності за нього. Перестра¬ховик здебільшого має незначний проміжок часу для всебічного аналізу ризику, який він бере в» перестраху¬вання.
Договір облігаторного перестрахування зобов'язує цедента в передачі певних часток у всіх ризиках, що прийняті на страхування. Передача цих часток ризиків перестраховику відбувається лише їв тому випадку, якщо їх страхова сума перевищує певну попередньо встановлену участь страховика. З іншого боку, договір облігатор¬ного перестрахування зобов'язує перестраховика прий¬няти запропоновані йому в перестрахування частки цих ризиків.
Перестраховочні платежі по договору облігаторного перестрахування завжди визначаються у відсотку від суми страхових платежів, які одержані страховиком при укладанні первинного договору страхування.
Договір облігаторного перестрахування, як правило, підписується на невизначений строк з правом взаємного його розторгнення шляхом попереднього повідомлення партнера про прийняте рішення. Цей договір найбільш вигідний для цедента, тому що всі раніше визначені ризики автоматично одержують покриття у перестраховика. Тому договір облігаторного перестрахування відрізняється від факультативного, в якому предметом договору є кожен відокремлений ризик з врахуванням умов, що визначаються в індивідуальному порядку. Облігаторне перестрахування охоплює весь або значну частину страхового портфеля страховика.
На практиці також зустрічається змішана (перехідна) форма договору перестрахування — факультативно-облігаторна. Ця форма договорів перестрахування на¬зивається договором "відкритого покриття" і дає цеденту право незалежно приймати рішення: у відношенні яких ризиків і в якому розмірі слід їх передати перестрахо¬вику. В свою чергу, останній зобов'язаний прийняти цедирувані частки ризиків на попередньо погоджених умовах,
Перестраховочні платежі по договорах "відкритого покриття визначаються на індивідуальній основі за зго¬дою сторін або пропорційно страховим платежам, які одержані при укладанні первинного договору страху¬вання.
Перестраховику договір "відкритого покриття" може бути невигідним чи небезпечним тому, що цедент схиль¬ний передавати в перестрахування лише найбільш небез¬печні ризики. Саме з цієї причини договори "відкритого покриття" підписуються перестраховиками, як правило, лише з такими цедентами, що користуються їх повною довірою, виходячи з багаторічної практики їх взаємного співробітництва.
2. Пропрорційне й непропорційне перестрахування